Від самого початку, коли ворожі війська стояли в нас під кордо | khrystyna_kishyk

Від самого початку, коли ворожі війська стояли в нас під кордоном в мене не було ілюзій, що буде війна.
Так, я не мала ілюзій, бо виросла на бабиних розповідях про «істинне лице старшого брата», а ще я добре знала правдиву історію, я багато читала архівних документів та розповідей колишніх зв’язкових ОУН-УПА, які слово в слово переповідали все те, що ми маємо зараз.
Але!
Але в мене була моя особиста ілюзія, що ця повномасштабна війна довго тривати просто не може.
Так я направду в перший місяць вірила, що світ мусить це зупинити і зупинить швидко за декілька тижнів.
Бо це просто неможливо, щоб в 21 столітті в центрі демократичної, цивілізованої Європи убивали людей.
Так, я вірила в правові цінності.
І мені дуже важко вкладалося в голову, що люди по всьому світу уже давним-давно виходять на мітинги за права тварин, кричать про заборону натурального хутра, виступають проти порушення прав усіх будь-яких меншин, ревно відстоюють вибір веганів і що кому їсти чи не їсти.
І так я вірила, що в світі, де так гостро піднімаються такі цінності просто неможливо, щоб дозволили війну проти людяності.
Подвійні стандарти.
В цьому світі можливо захищати демократію, але закривати очі на все, що тебе безпосередньо не стосується.
В цьому світі можливо захищати те, що захищається легко і без крові, що не впливає на твій рівень комфорту.
Чи може існувати така демократія, побудована на подвійних стандартах?
Так, може. Але може бути рівно стільки наскільки це вигідно усім учасникам.
Ми уже доросли до того усвідомлення, що все в наших руках.
І війна буде довгою, ціною наших власних життів.
Зараз ми рятуємося гумором і сміємся з російської мобілізації.
Тільки тут нема нічого смішного.
Російське біосміття не одобрює нашу землю, а шкодить.
Разом із цим біосміттям будуть також гинути наші українські воїни, бо будуть змушені їх зупиняти з подвійною силою.
Сміятися зі смерті путіна також не бачу жодного сенсу.
Адже смерть путіна нічого нам не дає.
Ми воюємо не з путіним, а з росією.
І навіть якщо й путін би здох, то не вже ви гадаєте, що на наступний день вийшов би його прес-секретар із зверненням до народу про смерть путіна?
Вони будуть носитися із образом путіна стільки часу скільки це буде їм потрібно, і це без значення мертвий він чи живий.
Це країна фейків, монтажу, брехні і злодійства.
Але занепадати у зневіру також не треба.
Найголовніше на цьому відтинку часу, що кожен із нас може зробити—
це позбавитися ілюзій та страхів.
Нам треба боротися!
Війна буде довгою — так це важко прийняти.
Лиш би не була марною!
Кожне життя, втрачене у цій війні маємо пам’ятати.
А запам’ятати і віддячити ми можемо лишень в побудові своїх проукраїнських цінностей всередині держави:
без москальського язика, без їхньої культури, з якісною українською освітою. Тоді підніметься все.
Бо ця війна ведеться не за території, а за наше право бути окремою нацією.
Саме тому ворог буде тиснути на нас і на увесь світ всякими залякуваннями, ядерними війнами, газовими шантажами, щоб ми здалися.
Готуйтеся до чергових інформаційних вкидів.
Бо це гра подвійних стандартів, коли совість змагатиметься з комфортом.
І під цю гру може потрапити будь-хто, кожен із нас, адже прагнення до комфорту — це одна із базових потреб людини.
Тільки все, щоби не обіцяла росія — брехня.
Зараз маємо думати про совість і налаштувати себе на довгий марафон.