У цей страшний день,
коли кожна новина від рятувальників стискає серце, а кожна нова цифра в переліку загиблих – як власна рана,
коли усміхнені фото мами і дитини з Дніпра болять так само, як видовище розчахнутих ракетою осель в Умані,
коли навіть весняне сонце не може висушити сліз від чергового російського злочину – ми точно знаємо, що кожне наше горе – буде їхнім вироком.
Вироком тим, хто віддає й виконує накази бомбити, кожному співучаснику кожного вбивства, всім загарбникам і терористам, кожному диктатору.
Ми не жертви, ми – невідворотність покарання. Ми – Умань, Дніпро, Маріуполь, Буча, Бахмут... Ми – Україна.
