Микола Бенардос – винахідник з України, який прискорив те | Кінокраїна - афіша
Микола Бенардос – винахідник з України, який прискорив технічний прогрес людства.
Микола Миколайович Бенардос народився 8 липня 1842 року в маєтку Бенардосівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Родина мала грецьке походження. Дід, генерал-майор Пантелеймон Бенардос, походив із півострова Пелопоннес, відзначився під час французько-російської війни 1812 року. Батько – полковник.
Початкову освіту майбутній винахідник здобув, за родинною традицією, вдома. Проте вже дитиною цікавився ремеслами, у батьківському маєтку опанував професію коваля. У 20 років Микола вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира (нині університет Тараса Шевченка). Там він винайшов зубні пломби зі срібла, завдяки чому вилікував свого денщика.
Після завершення медичного факультету Микола вирішив не продовжувати занять медициною, а продовжити навчання на сільськогосподарському відділенні Петрівської землеробської та лісової академії у Москві. Наступного року він відвідав Париж, де став свідком проведення Всесвітньої виставки мистецтв і промисловості, а також Велику Британію, Німеччину, Іспанію. Після повернення запропонував нові моделі плуга – зокрема, з обертовим відвалом, що давало змогу зменшити тертя між частинами плугу та землею.
Курс наук у землеробській і лісовій академії Микола не закінчив, оселився в маєтку матері Лух у Костромській губернії, де почав займатися улюбленою справою – винаходами. Власним коштом звів першу в тій місцині безкоштовну школу для дітей селян, бібліотеку й аптеку. Сконструював механічну пральну машину, яку вважають предтечею сучасних пральних машин.
Від кінця 1870-х Микола Бенардос багато подорожував Европою, вивчав усі технічні новинки й захопився електротехнікою. Він створював комутатори струму великої сили, акумулятори, баластні реостати. 1877 року сконструював дерев’яний колісний пароплав-всюдихід “Микола”. Він мав поворотні лопасті, завдяки чому міг оминати річкові мілини й загати по суходолу. Однак чиновники не зацікавилися даним проєктом, і пароплав розібрали на дрова.
Щоб отримати кошти на подальшу діяльність, Бенардос продав значну частину маєтку і переїхав до Санкт-Петербурга. 1881 року винайшов спосіб дугового зварювання, який приніс йому всесвітню славу, міжнародні нагороди, патенти провідних країн Европи та США. Бенардос разом із іншими вкладниками коштів заснував товариство “Електрогефест”, яке мало майстерню зварочних робіт.
Буквально за кілька років спосіб електрозварювання, запропонований винахідником із України, поширився в усьому світі. Він став застосовуватися не лише під час допоміжних і ремонтних робіт, але і як основний технологічний процес виробництва металевих виробів. Винахід Бенардоса мав настільки велике значення, що 1981 року ЮНЕСКО ухвалила рішення відзначити у світі 100-річчя цієї події.
Проте більшість із них залишилися незапатентованими, або влада не виявляла до них цікавості й запустити ці винаходи в серійне виробництво не вдавалося. Бенардоса нагородили золотою медаллю та обрали дійсним членом російського технічного товариства. Водночас, патентним правом винахідника заволоділи не чесні на руку ділки, через що він опинився у матеріяльній скруті, витративши практично всі кошти на власні дослідження і винаходи.
Наприкінці 1890-х років на запрошення цукрозаводчика-мільйонера Терещенка повернувся в Україну. Він оселився у Фастові, на той час маленькому волосному містечку Васильківського повіту Київської губернії. Підірване здоров’я вимагало лікування, але Бенардос продовжував працювати, брав участь у роботі 2-го Всеросійського електротехнічного з’їзду.
21 вересня 1905-го Микола Бенардос помер у Фастові, йому було лише 63 роки. Похований на цвинтарі Воскресенської церкви. Нині у Фастові встановлено пам’ятник і музей видатного винахідника. Ще один музей Миколи Бенардоса створено у Переяславі за сприяння Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України.
Історія України - підпишись на канал та пошир цей допис. Вивчаймо справжню історію нашої Батьківщини!
