Документальний фільм “Зошит війни” Романа Любого (один із приз | kinotron

Документальний фільм “Зошит війни” Романа Любого (один із призерів минулорічного “Докудейз” та Kharkiv Meet Docs) не потрапив в український кінопрокат. Фільм змонтований із фронтових любительських відеозаписів, зроблених українськими солдатами на фронті. Деякі з них говорять російською мовою, а демонстрація такого неподобства на кіноекрані тепер суперечить закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Тож у видачі прокатного посвідчення фільму відмовили.

Насправді, ситуація ще цікавіша: в теорії, закон дозволяє показувати документальні фільми з субтитрованими іншомовними репліками, якщо ці фільми пройдуть загадковий “культурний тест”. От тільки процедуру проходження цього тесту для українських фільмів у Держкіно “забули” прописати. Тож, якщо хтось із персонажів вашого документального фільму має нахабство розмовляти російською - ласкаво просимо до студії дубляжу, де фахові українські лицедії приведуть ваш твір у відповідність до українського законодавства. Якщо ж вам не дуже імпонує така перспектива, підпишіть оцього відкритого листа від Гільдії неігрового кіно.

А тепер про головне. Документальне кіно - це вид мистецтва, що має справу з реальністю. А реальність нашої країни є двомовною і такою й залишиться, скільки б різні в’ятровичі та їхні посіпаки не пробували втілити свої вогкі фантазії про те, що мова тут має залишитись лише одна. І скільки б вони не знімали пропагандистських постановочних фільмів, де лунає виключно вишукана українська, всі їхні вогкі фантазії все одно будуть зруйновані реалістичним документальним кіно, де люди говорять так, як говорять в українській реальності. Тобто, двома мовами, причому часто всередині одного діалогу чи навіть одного речення. В тому числі - герої фільму “Зошит війни”, які сидять в окопах на фронті і чхати хотіли на думку кабінетних русофобів, що вважають російську “зброєю окупанта”, лол