Про те, що на студії 'Київнаукфільм' знімали не лише документа | kinotron

Про те, що на студії "Київнаукфільм" знімали не лише документальні та наукові, а й ігрові фільми, відомо небагато. Під час наших археологічних розкопок в архіві кіностудії Олексій Кучанський звернув увагу на фільм Володимира Хмельницького "На привязи у взлетной полосы", й тут не обійшлося без Спінози:

"працюючи з архівом Київнаукфільму (сьогодні – ДП "Національна кінематека України") натрапив на красивий фільм "На привязи у взлетной полосы" режисера Володимира Хмельницького, якого, схоже, дуже цікавили емоційни відносини між людьми та тваринами (серед інших фільмів – "Люди и дельфины", "Белый олень тундры", "Верный Руслан").
"На привязи у взлетной полосы" присвячений вівчарці Пальмі (з розгортанням сюжету вона стає Найдою), яка живе в аеропорті у Внуково. цікаво, що нове ім'я собаки й саме схоже на маршрут – Пальма-Найда. загалом, сюжет близький до більш відомого кіно про Хатіко, лише на відміну від трішки нудного мелодраматизму останнього, Хмельницький та оператор Олександр Тесля дошукуються способів зробити фільм не так про вірність, як про очікування: камера рухається у ритм прогулянки Пальми-Найди, а завдяки довгим статичним кадрам поцейбіч екрану залишається лише очікувати разом з твариною.
одну з небагатьох собак, з якою в мене склався дійсно тісний емоційний зв'язок теж звали Пальма. для вівчарки це ім'я – це як Рижик для рудих котів, це майже й не зовсім-то ім'я. Пальма жила на території школи, де я навчався, і ми гуляли з нею, коли я, учень молодшої школи, чекав, поки мене заберуть, а собака була вільна від своїх справ. не знаю, чого чекала Пальма.
у якомусь сенсі й доля цього кіноархіву, а може й будь-якого архіву, схожа на долю собаки з фільму. нарешті, після приблизно тридцяти-двадцятилітного очікування плівки набули можливості продовжити своє життя у якості архіву, тобто.. бути знову відкладеними, відкладеними "по-уму". інакше кажучи, стати організованою потенційністю, що може актуалізуватися за найрізноманітніших обставин. до речі, цікаво, що цю спроможність речей "відкладатись" та не губитись, не вичерпуватись у власних зв'язках Спіноза називає "природою". така природа мусить асоціюватись не так з кущами та деревами, що гармонійно сидять без діла у вирі циклічних природних законів, як з клопітливою собакою Пальмою-Найдою, яка живе у аеропорті, на привязи у взлетной у взлетной полосы."

#кіноархів
#запідтримкиукф
#київнаукфільм