Продовжую цікавитись маловідомим явищем ігрових фільмів студії | kinotron

Продовжую цікавитись маловідомим явищем ігрових фільмів студії “Київнаукфільм”. Звернув увагу на ще один фільм режисера Хмельницького (недавно тут згадували його іншу роботу) - екологічну драму “Білий олень тундри” (1987).

Фільм про корінні народи Арктики починається досить динамічно і багатообіцяюче, потім ненадовго залипає в передбачуваний пізньорадянський конфлікт між “корінним” та “сучасним”. Та потім, десь на середині, фільм перетворюється на несподіване роуд-муві. Він буквально повзе на стаді оленів по тундрі, яка стрімко деградує під натиском радянського антропоцену. На місці пасовиськ для оленів зяють котловани, бази геологів нагадують покинуті поселення в чорнобильській зоні, а оленячі стада атакують зграї диких собак, облишених безсумлінними геологами. Цікаво, що самі геологи, яких звикло прославляти радянське кіно, на екрані так і не з’являються - за винятком фіналу, в якому фільм робить іще один карколомний жанровий кульбіт і стає чимось на кшталт бойовика.

Та найцікавіше тут те, що цей фільм про крайню Північ був знятий не на одній з кіностудій радянської метрополії, а в її “південній” провінції, на “Київнаукфільмі”. Схоже, це ще один прояв неочевидного, але цікавого потягу до Арктики, що існував у Києві (можна згадати хоча б арктичний цикл робіт Рибачук та Мельниченка). Але в випадку “Київнаукфільму” створення цього фільму також означало колоніальну фальсифікацію голосу народів, які він зображає. Дія фільму, судячи з усього, відбувається серед ненців на Ямалі, а головні ролі виконують киргиз Жоробек Аралбаєв і бурят Буда Вампілов

#київнаукфільм