Куточок творчості AlRin

2023-03-17 07:14:43 Та невже в цьому вимірі є
Хоч один, хоч однісінький спогад
Про безумство моє,
Про слабкість,
Заборону собі любить?
Я ж хотіла, як знаєш, жить.
Цінувати хвилину кожну,
Коли радості - аж вагон.

Ні, сьогодні його немає.
Жодних спогадів,
Тільки я.
Тут цінується воля моя.
Тут тремтіння лише від того,
Що ось-ось вже настане літо.
Колоски в полі, сонце, жито.
Повен світ із яскравих барв!

Так, сьогодні все зовсім інше.
Геть забула, що там учора.
Вже не та, вже рідніша мова,
Соковите життя на смак.
Нехай буде й надалі так. Відкрити / Коментувати

2023-03-15 21:17:11 Безбілетників не впускають.
Я ж бо тримаю в руках
Себе саму й проїздний до кордонів мрій.
Що ж, контролер, спонукай до дій,
Підштовхни до вагону,
Всади до вікна,
Щоб дорога миналася так невпинно,
Та тримався у пам'яті десь маршрут.

Потяг їде крізь темряву,
Темну ніч,
День минає за днем,
Кожен ранок - світанок
Зустрічаю з захопленням,
Що ж сьогодні за вид із вікна?
Коридори лісів мене промина
І захоплюють серце у свій полон.
Прокидаюсь і знов хочу ринути в сон.

На пероні тих міст,
В яких я не виходжу,
Все ж ховається вміст
Почуттів,
Кольорів
І людей, що виходять з вагонів.
Покидаючи кожен із їх кордонів,
Відчуваю по запаху характерність
Того місця, в якому я щойно була.
Вітер здмухує пасма з мого чола,
Каже: "Зараз, скоро вже й ми приїдем". Відкрити / Коментувати

2023-03-15 07:08:40 Вітер у гості не ходить.
Тихо і ніжно: "Хугайда, прийди.
Розтули мені очі, відкрий світи,
Буду дивитись, бачити і світить,
Бо життя зараз якимись крутими стежками водить,
А з заплющеними якось боюсь не туди піти".

Вітер знаходить лише надворі.
Там його воля така тверда.
Міцно тримає - "Ні крихти не дам".
Свободолюбивий ж бо, не терпить рам,
І ніщо не спиняє його на шляху до волі.
Мені б теж у дорозі трохи сонячних гам
Знадобилось.

Вітер підхоплює, тягне грати.
"Поглянь-но, який тут чудесний край,
Переспіви з дерев тих пташиних зграй,
Невже не знайдеш тут для себе рай?"
Протягує руку прозору, хоче забрати.
- Ну що ж, я вся в твоїй волі. Ходім, забирай. Відкрити / Коментувати

2023-03-09 19:00:42 Заходить до кімнати Він.
Посивів, постарів.
Нікому зупинити часу плин
Ні разу не вдалось,
Не прийме хабарів.
Тож і Його не оминула доля старця.

Скидає свій рюкзак з плечей,
Ставить додолу, мов йому так треба.
Цей смуток серед стомлених очей...
- За чим ішов багато років?
- Відшукати себе.
- І чого ж сумно так зітхаєш у кінці?

Не знає, що сказати Він.
Поволі Він ступав крізь долю.
Часом не підіймався із колін,
Часом таки знаходив в собі волю
І пробивався через зарості людських думок.

- Мені б хотілось більшого, авжеж.
Так складно уявити, час мій закінчився.
В житті було багато рамок, меж,
Не знав навіть про що й кому молився,
Але хотілось більшого... Завжди.
А зараз... Зачекай, зажди.
Дай мені ще хоча б краплинку часу.

- Ти ж знаєш, я не можу. Все не так
Працює і залежить не від мене.
Я був - Маяк.
Давав тобі щоразу знак.
Та Ти казав: "То щастя ефімерне,
Я виберу для себе інший шлях",
І йшов куди гляділи очі,
Але туманили їх зовсім не Твої проблеми,
А лиш ілюзії, що створені людьми.

- Я розумію. Якби спробувати ще...
Я б, мабуть, прислухався, оглянувся.
Багато там було страшних пащек,
Що проковтнули б ціляком,
Я лиш втікав. Не схаменувся.
Не дізнався в сумі,
Що то було, коли і звідки.
Все піддавався своїй сумній думі...
Якби ж розставив ти для мене мітки!

- Я розставляв. Вони були повсюди.
То тут, то там, та Ти їх не помітив.
Тебе більш хвилювали чужі люди,
Точніше враження про тебе,
Не ти сам.
Але, я думаю, урок Ти все ж засвоїв.
В наступний раз будеш, надіюсь, кращим.
Не дам в дорогу я Тобі сувоїв,
Та самі ноги не вестимуть по тропам пропащим.
Ось в цьому певен будь,
То був Твій хмарний непохитний досвід.
Його прожито. Тож не треба сліз.
Тепер спочатку ми почнемо дослід.
Після відродження забудеш все,
Але інтуїтивна пам'ять буде.
Не бійся і сідай в новий життєвий віз. Відкрити / Коментувати

2023-03-09 03:13:43 Люди бувають різні.
Всіх досвідами вчать.
Деякі - надто грізні,
Деякі - лиш мовчать,
Деякі - тихим світлом
Залазять в саме нутро,
Хтось з них мандрує світом,
Хтось ділить світ на двох
(Чи ще більше, як пощастить).

Люди бувають теплі.
Буває - стають мостом
До місця, що десь у серпні.
Буде хитать хвостом,
Тягнутися обіймати,
А може, лизнуть чоло
Весь світ - його лиш тримати
За руку, щоб не втекло
Це почуття у серці.

Люди бувають горді.
Не горделиві, ні.
Там, у пітьмі акордів
Знаходять "Це є в мені".
Об'єднання часу й сили.
Сьогодні, та й на весні
Ми все ще життя просили.
Коли ж той кінець війні?
Я хочу його відчути - кажуть усі вони. Відкрити / Коментувати

2023-03-06 05:59:02 "Я люблю Макса Фрая, домашню каву і тебе"

Ще там стукало щось між ребер
І качало по венам кров.
Трохи схоже було на любов,
Може й досі у спогадах так і є.
"Забери моє серце, воно - твоє".

Я люблю теплий чай, майструвати і втому,
Коли тихо живеш по-простому,
Коли є чим зайнятись вранці,
Я люблю теплий джем у банці.
Я люблю... Аж ніяк не тебе.
Вибачай, але якось так...
Ти шукав мене, я - шукала себе.
Ми зустрілися просто так.

Але все ж таки... Ти вказав дорогу,
Так що дякую. Я плекаю змогу
Пройти стежкою до кінця.
Я шукала себе, знайшла митця.
І, здається, це лиш частина
Тої сутності, що в мені.
Лиш змальована світлом картина,
Але поки згодиться, тож чом би й ні. Відкрити / Коментувати

2023-03-03 15:18:47 Не палає в мені піднебесся.
Вітер віє.
Плинуть роки.
Якби крила дали,
Я б піднесся
Аж до неба -
Побачить зірки.

Не горить в мені сонце.
Зими
Повертаються кожен раз.
Переплетені холодом рими
Знов спіткали у темний час.

Не жевріє в мені, що треба.
Тільки тліє,
Та вітер знов
Підіймається аж до неба
І розпалює мою кров. Відкрити / Коментувати

2023-02-28 02:58:03 Зима закінчиться.
Сьогодні - останній день.
А завтра вже буже весна і птахів пісень
Звуки,
А не все те, що вже звикли чути.
Весна розплітає, як завжди, пути.

Весною весь світ оживає.
Думаю, оживеш і ти.
Завтра настане ранок.
Під боком мурчать коти.
Ти все ще чекаєш світанок.
Змалюй його, як кортить.

Весна зацілує рани,
Завершить твою тугу.
Як стару любов вже не стрінеш,
Знайде тобі знов другу.

Весна подолає холод,
Настане кінець журбі.
Я вірю, настане диво,
Зима закінчиться й в тобі. Відкрити / Коментувати

2023-02-28 00:00:37 За тобою Всесвіт стоїть, не бійся,
Хоч би що не шептали твої страхи.
На твоїм фоні менше блохи
Вони і усе, що тебе тривожить.

За тобою минуле із сотень невдач,
Але це означає, що далі білим
Змалюється те, що колись було чорним,
А потім сірим...

За тобою стоять твої вірні друзі.
Вони вже не раз виручали в біді.
Лапи смерті такі бліді...
Але ти від них поки втікаєш.

За тобою стоять океани горя,
Але щастя кружляє десь поряд, повір.
Забудь про ілюзії чорних дір,
Бо страхи твої не ведуть нікуди.

За тобою весь світ.
За тобою люди.
Тож не бійся, дихай сьогоднішнім днем.
Бо хто його знає, що буде завтра. Відкрити / Коментувати

2023-02-26 23:12:11 На повістці дня усе ще війна.
Вона дзвонить і каже: "Поглянь у вікно,
Там такі барви яскраві!"
Я дістаю своє полотно,
Щоб знову піддатись улюбленій справі.

За вікном ще не ранок.
Тихо. Всі сплять.
Ми ж - зустрічаєм світанок.
Хоч ноти й фальшивлять, хриплять.

Руки малюють рожеві хмари.
Серце ж от зараз вибухне від тривог.
На задньому плані ходять примари
Минулого, де ми вдвох.

- Я повертаюсь. Зараз у потязі їду. Зустрінеш?
Місто звільнили. Нарешті, вона буде вдома.
Як щастя знайдеш, більше не покинеш.
Без неї у мене суцільна втома.

#дз_Клубу_Анонімних_Авторів Відкрити / Коментувати