2022-07-21 11:01:23
«Залізний купол» Ізраїлю гарантує захист 80%. Так каже Міністр оборони Олексій Резніков. Тобто зі 100 ракет – збивають 80. Але 20 долітають за призначенням. Для порівняння, Україна сьогодні збиває 50 ракет зі 100.
Тобто захист можна покращити, але 100% гарантії не буде ніколи.
Підозрюємо, що ефективність ізраїльської системи ПРО в 50-х роках теж була не найвищому рівні, а відмітку 80% вони досягли лише згодом. Тоді чому населення Ізраїлю постійно збільшувалось навіть в умовах військових ризиків? За 75 років населення країни зросло майже в 7 разів. Натомість, в Україні на сьогодні поширені міграційні настрої і половина українців задумуються про майбутнє закордоном (при збережені загрози з боку дикого сусіда).
Виходить, що євреї у 1948-му році сприймали подібну дійсність (постійну загрозі від сусідів) радикально відмінно від того як її сприймають українці у 2022-му році.
Зрозуміло, що стартова точка для єврейського народу була Друга світова війна і голокост. Для переважної більшості українців стартовою точкою було спокійне життя і віра в те, що жахіття масштабної війни – в далекому минулому.
Дилема сприйняття. Розрив між очікуваннями та реальністю. Ювал Ной Харарі це б назвав «уявним порядком». Наше уявлення про те, як воно повинно бути чи як воно є насправді. Для єврейського народу у 1948-му році «порядком речей» стало те, що ніде у світі не буде безпечно, безпечно можна зробити тільки у своїй власній країні. Для українського народу «порядком речей» є те, що більш безпечно, більш заможне, більш комфортно жити десь там в інших казкових країнах. Це далеко не завжди так, але ми в це віримо, а значить це наш «уявний порядок». Він для нас реальність.
Українців нищили та вбивали не менше, ніж євреїв. Щоправда євреїв вбивали в чужих країнах і неприязнь до єврейського народу ніколи не приховували. Українців, здебільшого, вбивали на своїй землі і при цьому переконували, що ці вбивства в ім’я любові до них. Гітлер вивів геноцид євреїв на новий рівень, хоча це не він, хто його придумав. Путін – це той, хто дав справжню назву вбивствам українців, прямо заявивши, що вирішує «українське питання» і тим самим провів усім відому паралель.
Паралелі дійсно вражаючі. Але залишається одна принципова відмінність – українці досі вірять, що «земля обітована» десь інде, а не в рідній країні. Єврейський народ вірить, що землі Ізраїлю і є та сама єдина країна.
Як нам змінити ставлення українців? Як нам усвідомити, що той самий «ізраїльський досвід» - це не біла гарна футболка, яку можна красиво на себе надіти? Це кров і піт, які ми повинні прожити, повинні через себе пропустити.
«Уявний порядок», на щастя, не закони природи. Це те, що в наших головах, а значить з цим можна працювати і наше уявлення про те, як воно повинно бути – можна змінити.
Заможність і комфортність – до війни ми рухались в правильному напрямку і те як орки реагували на наш рівень життя багато про що говорить. Після війни буде злочином не довести початі реформи до кінця і не відкрити шлях для притоку капіталу для відновлення та відбудови.
Безпека – обстріли та терористичні атаки з боку росії навряд чи колись повністю припиняться. Анекдот «яка країна, такі й теракти» - більше неактуальний. Наша країна справжня і теракти тепер дуже справжні. Але, припускаю, що побудова бомбосховищ та посилення безпекової дисципліни – триматиме ризик загинути від російського терориста нижче ризику смертельного ДТП. Якщо люди не бояться сідати в автомобілі чи переходити дорогу, то зможуть звикнути до російського тероризму.
Так, бомбосховища і готовність слідувати в укриття – це не те, про що ми мріяли. Але стати новим «бродячим народом» - це ще менш приваблива перспектива.
У нас вже є яскрава міфологія про відважних українців. Що нам критично потрібно – це своя міфологія про свою «землю обітовану». На жаль, навіть в розпал цієї кривавої війни, ми не сповна цінуємо те, що маємо. І це потрібно виправити.
@costukraine
Підписуйся на високоякісну економічну аналітику
94 viewsВолодимир П., 08:01
К
