Кельтські королеви. Лик Кельтів та Римської імперії. Романти | Княжа Шахівниця

Кельтські королеви. Лик Кельтів та Римської імперії.

Романтизація кривавої історії є великою проблемою у сприйнятті минулого. Зокрема, образ Риму ми завжди бачимо через призму античної архітектури, білої тоги або мудростей Цицерона.

Паралельно з тим лик ворогів Риму часто не має асоціативної форми і все зводиться до простого латинського слова - barbarus, себто варвар. В результаті з Римом у нас асоціація прогресу, а з «варварами» - занепаду.

Одначе це хибне уявлення, попри те, що греко-римська цивілізація дійсно сформувала фундамент сучасного світу. Завдяки працям античних істориків та археологічним знахідкам нам стало багато відомо і про жінок минулого.

Рим не знав гендерної рівності, але жінкам древності попри нерівні права вдавалось проявляти свої вміння. Нам відомо про будинок римлянки Юлії Фелікс, яка була досить вдалою рантьє на курортах Помпеї, про успішних продавчинь римських ринків та багато іншого. Та все-таки, греко-римський світ був більше про чоловіків, а от світ кельтів мав дуже яскраві та могутні жіночі постаті.

Кельти. У протиставлення Римові та Греції ми можемо взяти історію племен кельтів, які мешкали ледве не по всій Европі. Ба більше, роботи їхніх майстрів, з якими я дуже раджу ознайомитися за посиланням нижче, по-справжньому вражають своєю деталізацією та якістю:

https://www.metmuseum.org/art/collection/search?q=Celtic&sortBy=Relevance&pageSize=0

Але історія кельтів цікава нам не через її майстрів, а через певні обриси гендерної рівності. Якщо римські чи грецькі жінки в політиці здебільшого грали в тіні, то кельтські королеви були справжніми владними правительками.

На додачу, вони поводилися досить вільно. Зокрема кельтська королева Картимандуя зрадила своєму чоловікові, себто королю, й розділила ложе з один зі знатних воїнів. Після чого ледве не «віджала» в колишнього його землі. Така поведінка шокувала римського історика Тацита, який писав про неї так: «хіть (прим.: сексуальне бажання) та лютий норов пасували королеві» (Tacitus. The History III.45). Також римський історик зазначав, що королева досить вправно протистояла своїм ворогам. Зокрема, під час протистояння з колишнім чоловіком вона «хитрощами захопила братів і родичів Венуція» (Tacitus. Annals. XIІ.40).

Той таки Тацит зазначав, що і самі кельти сприймали жінок правительок на рівні з чоловіками: «Брити звикли воювати під проводом жінок» (Tacitus. Annals. XIV.35). Це твердження підтверджує й факт того, що сама Боудіка, про яку ми детальніше поговоримо в наступних постах, повела війська кельтів в бій. Себто можна сказати, що Кельти мали певні обриси гендерної рівності.

Висновок. Суспільство деяких кельтських племен відрізнялося від грецького чи римського. Бо уявити на чолі останніх жінку вкрай важко через їхню сексистську натуру. Хоча в історії траплялися й виключення, особливо, якщо згадати образ Артемісії - відомої владарки Галікарнаса (значне грецьке місто в Малій Азії), яка разом з перським царем Ксерксом І вторглася до Греції. Одначе вона поступалася своєю значимістю на фоні кельтських королев.

Я нічого не сказав про кельтське право, зокрема, згідно їхніх звичаїв у жінок були вкрай широкі права, навіть існувало право на розлучення. Якщо взяти спогади про кельтів у античних авторів (Діодор Сицилійський та ін), то можна дізнатись і про їхній культ фізичної форми у чоловіків та використання жінками свого роду косметики (фарбування вуст, щік та нігтів). Простими словами, часи античності - це не тільки Рим та Греція, але й загадкові та могутні Кельти.

Важливо: Коли я використовую цитати Тацита чи інших істориків доби античності, варто пам'ятати, що їхні описи подій та образів суб'єктивні.