Коли мені років 7 то вуйко мені якось сказав " От закінчиш дев'ятий клас, візьмеш торбу на плечі і поїдеш у Францію у вербовку (на заробітки)". Звісно ж я такого не планував і просто пропустив ці слова повз вуха. Але дарма... Сталося все саме так як і напророчив мій віщий вуйко, і по закінченню дев'ятого класу мене запхали в буса й повезли через словацький кордон до Франції.
Привезли мене спочатку в якісь передмістя, в якісь паризькі їбеня де на вулиці якщо бачиш білу людину то можна казати "Слава Ісусу христу" бо то точно якийсь галичанин.
Та на щастя чи можливо на жаль роботи для 15-літки не було й мене віддали до школи, де мене вчила французької в'єтнамка яка ненавиділа китайців, американців, українців, пігмеїв і взагалі всіх хто дихає без дозволу. Париж звичайно місто красиве й гуляти тут це задоволення ще те, правда не всюди і бажано вдень.
