#Цей_день_в_історії 111 років з Дня народження Ярослава С | KNPU 🇺🇦 ✙ Смерть кацапській федерації
#Цей_день_в_історії
111 років з Дня народження Ярослава Стецька!
Цього дня, 19 січня 1912 року — в Тернополі у священицькій родині отця Семена Стецька та його дружини Теодозії народився видатний український політичний та військовий діяч, ідеолог українського націоналізму, а також Голова Проводу ОУН(б) Ярослав Стецько.
Разом зі Степаном Бандерою був автором Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року.
Під час навчання захопився ідеями українського націоналізму та вступив до ОУН, де дуже швидко просувався кар'єрними сходами. Але через революційну діяльність, його було заарештовано на 5 років польською владою, хоча відсидів він усього 3 роки. У 1940 році став одним із організаторів ОУН(б) в Кракові, а вже на другому зборі ОУН(б) його було обрано заступником Степана Бандери.
З вибухом німецько-совєтської війни 22 червня 1941 року в Кракові відбулися установчі збори Українського національного комітету, на яких Ярославові Стецькові надали повноваження проголосити незалежність Української держави у Львові, що він і зробив 30 червня 1941 року. Проте за відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Ярослава Стецька 4 липня заарештували, після чого запроторили до концтабору Заксенгавзен, де він до вересня 1944 року перебував у бункері смерті «Целленбау». Після звільнення, втікши з-під нагляду гестапо, Ярослав Стецько дорогою до американської окупаційної зони був тяжко поранений.
У 1945 році крайова конференція ОУН(б) обирає Ярослава Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера та генерал Роман Шухевич. У 1946 році Стецько очолив Антибольшевицький блок народів, президентом якого був до кінця свого життя. Після війни він розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. Найпомітнішими успіхами у міжнародній службі Ярослава Стецька справі визволення України є, між іншим, підписання домовленості з Китайською антикомуністичною лігою на Формозі про співпрацю і створення в Тайбеї місії АБН (1957–1960 роки) і згодом — до 1971 років — представництва АБН, активна участь у підготовці й заснуванні в 1970 роках у Токіо «Світової антикомуністичної ліги», в якій Ярослав Стецько був постійним членом екзекутиви; з ініціативи Ярослава Стецька постала також Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС.
У 1968 році Ярослава Стецька було обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.
Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину, котра і сьогодні залишається актуальною. Основні його праці опубліковані у двотомнику «Українська визвольна концепція», також є надзвичайно цінна його праця «30 червня 1941 року».
Серед основних постулатів націоналістичного вчення Ярослава Стецька варто відзначити:
1. Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця.
2. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття — принцип національних держав на своїх етнічних теренах.
3. Пробудити націю, консолідувати і мобілізувати її мусить національна еліта, тобто найкращі з усіх соціальних прошарків народу.
4. Без національного визволення немає визволення соціального й особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.
5. У боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.
6. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.
Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 року в Мюнхені, де його й поховано на цвинтарі Вальдфрідгоф.
