​Щороку у четверту суботу листопада Україна прихиляє голови пе | Наукове товариство студентів

​Щороку у четверту суботу листопада Україна прихиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили.

Голодомор став для України національною катастрофою. Люди пішли з життя тому, що у них було забрано останній шматочок хліба — останню надію на порятунок. Українське село гинуло мовчки… люди їли кульбабу, реп’яхи, проліски, липу, бур’яни, варили шкіру від взуття. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили, скидали в яму й закопували.

На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш!

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.