Порція сабатичних думок Ми тут в тренди намагаємось перманент | KNИ🔴HA

Порція сабатичних думок

Ми тут в тренди намагаємось перманентно, тому виникло таке питання: ви теж помітили як, якщо не всім, то переважній більшості байдуже на вітчизняню ринкову повістку. По світовим ринкам, статистиці, гарячій аналітиці і новинам літ-процесу можна отак сходу лише в телеграмі назвати спеціалізовані 3-4 канали. Топові світові новини майже всюди дублюються. Відомі топи британців, всі гік-анонси переднього краю з будь якої ніші. В нас якщо взяти хоча б за останній квартал:
⁃ держзакупівлі - неясно, непрозоро, дивно й вже традиційно під килимом - навіть натяку на обговорення чому блогери забороли вперше українською класику Канону і високу полицю. Можливо просто всі радіють, що хоч щось перепало;
⁃ Власник видавництва з топ-10 б‘є на сполох, але хлопчик так часто кричав «Вовки!»…, що якби не змінює критичності ситуації;
⁃ Пішли міністра культури - як це вплине на відкриті проекти, чи зміниться команда державців, які як Сізіфи тягнуть культ-блок, як будуть просуватися розпочаті ініціативи і реформи та які можливі зміни вектору культ-політики після зміни Міністра, яки нам запам’ятавсь - чим саме запам’ятавсь? В Арсі і Довженко понервували трох, але караван далі рухає - поки так виходить;
⁃ Йде робота над законопроектом, який формально мав би суттєво сприяти розбудові й підтримці ринку і в чомусь навіть його суттєво перекроїти, адже відноситься до гострої для всіх теми ритейлу - де активні і жваві обговорення, конструктивна критика - немає кому сказати чи там і без нас розберуться? Наприклад питання: ідея підтримки книжкових виникла вперше далеко не сьогодні, але, з урахуванням існуючої дійсності - чи варто розглядати так само підтримку спеціалізованих онлайн платформ, які є не лише чистими продажами і чи підпадатимуть під дію закону фірмові магазини видавництв, які пропонують лише свій асортимент або обмеженого переліку видавництв?

Ця тенденція, наслідок чого - традиційної недовіри до держави і обгрунтованої зневаги до чиновників, відсутності ринку як такого, наслідок цинічності, хай і обгрунтованої, проф. спільноти чи генетичного знання, що першою похідною цього двіжу є не більше ніж боротьба за перерозподіл бюджету і потоків у приватних інтересах.

Цікаво, який фактор з цього міксу є домінантою такого стану речей, який діагноз. Але тут глибина філософії десь на нарівні класики «не видають бо не читають, чи не читають, бо не видають». Чомусь дуже дратує риторичність цього питання.