Схоже, що Мінюст США таки скасує угоду про злиття Penguin Ran | KNИ🔴HA

Схоже, що Мінюст США таки скасує угоду про злиття Penguin Random House та Simon & Schuster. Та чи має це якесь значення?
PRH – найбільший серед Біг-5. HarperCollins – другий, Hachette, Macmillan та Simon & Schuster закривають п’ятірку. Penguin Random за розмірами десь як останні чотири ($4 млрд продажів), HarperCollins – як три останні (приблизно $2 млрд продажів). Відповідно, придбання Simon & Schuster мало б збільшити відрив між Пінгівін та Ґарпер зробивши першого найбільшим гравцем.
Цікаві як завжди акценти і напівтони. По-перше, важливими є зміни у політиці Федерального уряду в питаннях трактування монополії: традиційно самим важливим було питання цін або захист споживача. Зараз мова йде про захист «виробника» - письменників в нашому випадку. Замість отримувати п’ять пропозицій у випадку злиття вони ризикують отримати лише 4. Звісно що мова йде про геть незначний відсоток професіоналів які можуть розраховувати на співпрацю з такими монстрами. І з цього огляду схоже, що видавці невдало потрапили під перехресний вогонь, спрямований в першу чергу проти хай-тек гігантів Амазону, ФБ, Алфабет. Про Амазон на каналі вже йшла мова стосовно товарів замінників під власним брендом, які просто вбивали оригінальний бізнес компаній-партнерів маркет-плейсу.
Другим прагматичним й цікавим у нашому контексті аспектом є той факт, що змінилась реальність книгорозповсюдження. Дана трансакція має коріння в 80-90-хх, коли остаточно сформувалися великі видавничі доми й великі ритейлові мережі. Першими хто, зрозумів арифметику «позитивної маржі» - коли 80% новинок торгувались в плюс від собівартості, стали St. Martin's Press (the Macmillan Group). Тоді і стали принципово важливими розміри та монополія – як по охопленню нових тайтлів так і по розмірам власних поличок в мережах, так само як і наявні ресурси щоб одночасно поставити кілька тисяч примірників кількох десятків новинок.
Після революції Amazon і розвитку онлайн комерції змінились два принципові моменти – розміри вже не мали принципового значення (до самвидаву включно), а на передній план стала виходити робота з каталогом видавництва – дихотомія frontlist vs backlist. А карантинно-ковідні обставини лише прискорили зазначені еволюційні процеси.
Хоча це все ще і досі великі цифри, але в мережах зараз фізично продається менше половини. І схоже, що в нас зараз теж спостерігається рух в цьому напряму, а для багатьох наших видавців це вже даність.
Повертаючись до теми поглинання й внутрішньої мотивації. Звісно що розмір каталогу продовжує відгравати значну роль і дозволяє вже мати готові назви, які, за певних обставин в інфополі, вистрілять, як було, наприклад, з 1984. Але ринкова доля великих постійно знижується через зменшення вартості технологій і відповідного збільшення пропозиції, а підтримка продажів онлайн щоб витиснути максим з вже наявного теж вимагає наявної інфраструктури і колективу. Та модель, яка зумовила виникнення таких масштабних форм поступово відмирає через постійне зниження долі від загального ринку. Тому це наразі єдиний аргумент для великих ставати більше через консолідацію – to grow or die… По факту намір зберегти 5 гігантів є лише наміром зберегти 5 гігантів на ринку мас- трейд, який поступово але невідворотно висихає. Щось є дарвінівське в цьому.