2021-11-27 12:43:43
ГОЛОДОМОР 1932-1933Р.
"В ті голодні роки мені було 19 років. Моя сім’я складалась з 8 осіб. Тато, мама, я і п’ятеро сестер з братами. Моя родина була заможною. Батько
мав багато землі, яку допомагали обробляти люди. Були коні, корови, вівці. Але, на жаль, я свого батька пам’ятаю дуже погано. Він помер, коли мені було 5 років. Мамі було дуже важко керувати господарством, і ми всі їй допомагали. Але, коли до нас в село прийшли активісти, все наше господарство було знищене, ферму і землю забрали, а з хати всіх вигнали. Нам не було де жити і що їсти. Навіть одягу не було. Приютили сусіди.
Під час голоду, щоб не померти, ми рвали кропиву, м’яли її і варили з неї борщ. Пили воду, щоб не злиплися кишки. Ходили за 15 кілометрів за гнилою картоплею в колгосп. Ця картопля була з хробаками, але ми її варили і їли. Стояли в черзі за шкаралупою від картоплиння. Пам’ятаю, як ми закопали в коморі скриню зі шкаралупою від картоплі. А активісти ходили з палицями, все вишукували і знайшли скриню. Тоді побили мене, моїх сестер і мою матір за те, що ми заховали такий “скарб”. А одного разу
мама пішла до сусіднього села – там було весілля. Вона назбирала всіляких відходів і зварила суп. Мій братик необережно переступав і суп розлив. Ми всі дуже плакали – не було що їсти.
Невдовзі мама злягла і почала дуже пухнути від голоду, потім померли мої брати з сестрами. Я хотіла втопитися – не могла на все це дивитись. Але
який сором буде моїй сім’ї за мене.
Допомогли нам вижити сусіди. Вони були трішки багатші, і я сподобалась їхньому синові. То він нам приносив соєвий хліб, на смак як мило. Дуже не смачний, але мусили їсти.
Щоб не померти з голоду я була змушена вийти заміж і переїхала в 1932 році до міста Проскурова. Мій чоловік працював на хазяїна, а він платив йому харчами. Я почала шити людям одяг. Так ми заробляли на їжу.
Страшно згадувати ті голодні роки. Часом не хочу про це думати, але забути таке не можливо. Зараз мені 95 років, а я ще пам’ятаю свого молодшого братика, який помер від голоду. Часом сяду в кімнаті і гірко плачу за своїми друзями, родичами, близькими мені людьми, які не вижили в ті страшні роки. А серце й досі щемить та розривається від
пережитого болю."
(БОБРА Марія Іванівна, 1913 року народження, м. Хмельницький)
Український народ у ХХ ст. тричі пережив страшні роки голодоморів: 1920-х, 1932-1933, 1947 років, які забрали життя мільйонів українців. Україна зазнала неймовірних національних втрат, знищено кращий національний генофонд, цілі пласти національної культури і духовності.
Масові голодомори були наслідком не посухи, як це подавала компартійна пропаганда. Врожаю тоді цілком вистачало для забезпечення продовольством населення України. Крім того, хліба і інших продовольчих ресурсів було достатньо в Україні, в інших союзних республіках, а також достатньо було централізованих державних фінансових і валютних коштів, щоб не допустити масового людомору українців.
Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 р. по листопад 1933 р.) За різними даними, загинули від 7 до 15 млн. осіб.
#Голодомор
80 viewsedited 09:43
К
