Тома Пікетті. Переосмислення антиросійських санкцій. Нагада | Konkretyka
Тома Пікетті. Переосмислення антиросійських санкцій.
Нагадаю, нещодавно я вже публікував один з постів видатного економіста та автора книги «Капітал у ХХІ столітті».
Ще до початку російської агресії Пікетті звертав увагу на те, що Заходу варто перенести фокус санкцій на росіян з активами від 10 млн., а згодом і від 2 млн. дол. Таким чином санкції зачіпали б саме той прошарок людей, що безпосередньо мають важелі впливу на російську еліту. Та еліти Заходу на це не наважилися.
У своєму новому блозі на Le Monde Тома Пікетті знову критикує Захід за його повільне впровадження ембарго на російські енергоносії, посилаючись, до того ж, на дослідження, про яке говорив і Пол Кругман:
Відповідь Заходу на цю драматичну ситуацію поки що недостатня. Зокрема, європейські країни мають можливості, щоб негайно припинити закупівлю російського газу та нафти. Німецьке академічне дослідження щойно показало, що негайне припинення імпорту коштуватиме максимум від 2% до 3% ВВП Німеччини. Ці енергоносії зараз фінансують знищення України. Якщо ми не будемо діяти негайно та радикально, ми цілком можемо гірко про це пошкодувати.
Також Пікетті критикує США та Польщу за те, що вони не передають Україні літаки. Економіст зазначає, що сьогодні сукупний ВВП країн НАТО переважає «РФ» у десять разів, а повітряні сили - у п'ять. Він наголошує, що ще ніколи в історії протистояння з «Росією» держави Заходу не мали такої переваги. Тому економіст щиро не розуміє, чому Захід демонструє таку слабку позицію.
Пікетті також критикує позицію Заходу щодо «ядерної загрози» (хоча, безсумнівно, така загроза існує), бо фактично подібний аргумент «РФ» може використати й проти будь-якої іншої країни. Далі автор знову згадує, що удар санкції мають завдавати по олігархії, бо звичайний росіянин не має жодних важелів впливу на владу.
Висновок. Від себе додам, що ми спостерігаємо досить цікавий момент. Зокрема, Тома Пікетті є лівим економістом, але його риторика показує, що коли мова заходить про демократичні цінності, зволікати не можна. Розуміння його прикладу для нас важливе, бо інформаційний простір нав'язує лівій економічній думці маргінальний образ, хоча зараз по своїй суті вона вельми конструктивна.
Пікетті, Кругман, Чанг чи Родрік - всі вони звертають увагу на основу, або фундамент суспільства:
державні інвестиції в освіту. Саме рівень людського капіталу формує ринок праці забезпечуючи вітчизняні та іноземні фірми висококласними робітниками. На додачу, освіта є ключовою складовою для довгострокового економічного зростання про що говорить авторитетне дослідження від World Bank:
Якість освіти має значний вплив на індивідуальні доходи населення та, як наслідок, на економічне зростання.
Eric A. Hanushek. The Role of Education Quality in Economic Growth. Р. 76-79
допомога перспективним індустріям. Той самий режим ФОП 3 групи, який дозволяє сплачувати найнижчі податки на ІТ в Європі, є стимулом перспективної ІТ індустрії. Такі методи практикував навіть Пак Чон Хі, коли реформував Корею (хоча, звісно, там був дещо інший інструментарій, але держава підтримувала прогресивні індустрії).
Джерело: Ha-Joon Chang. The East Asian Development Experience: The Miracle, the Crisis and the Future
Це не означає, що лише ліві економісти несуть конструктив - є й праві ідеї, які більш зосереджені на підприємницькій ініціативі і необхідності полегшення регуляторних процедур (податковий контроль тощо), та вони повинні йти поруч із тезами, озвученими вище.
