Get Mystery Box with random crypto!

Чого не вистачає, щоб економіка України зростала швидше? Звіт | Konkretyka

Чого не вистачає, щоб економіка України зростала швидше? Звіт ЄБРР.

В одному з минулих постів ми з Вами розібрали оглядовий звіт Держдепу США про інвестиційний клімат в Україні. В ньому було зазначено, що на заваді інвестицій стоять інституційні проблеми: корумпована судова система, відсутність верховенства права тощо.

В цьому пості ми ознайомимося з позицією ЄБРР, де ми знову зустрінемо ті самі проблеми, але й частково побачимо, чого нам коштує відсутність реформ.

Чому варто досліджувати проблеми України, спираючись на роботи міжнародних організацій? В першу чергу, тому що вони просувають науковий консенсус, який ґрунтується на емпіричних роботах економістів. Для прикладу, в журналах “великої п'ятірки” вимоги до якості даних найжорсткіші. Тому, коли міжнародні інституції говорять про ті чи інші проблеми, відповіді не є простими: “Ви бідні через високі податки та державні регуляції” (хоча іноді, спрощення процедур чи покращення адміністрування податків є дуже важливим для покращення умов ведення бізнесу + контрциклічна політика).

Сам звіт починається з дуже вдалої відсилки: «У ХVIII столітті Адам Сміт називав ринкові сили попиту та пропозиції «невидимою рукою», яка рухає економіку. Проте ефективність ринків також залежить від іншої невидимої руки — якості правил та регуляцій, як на ринку, так і на рівні фірм. У цьому сенсі система управління є невидимою рукою нагляду, що дозволяє силам попиту й пропозиції творити дива ефективності».

ЄБРР говорить про те, що без якісного інституційного середовища (верховенства закону тощо) ринок не може працювати ефективно. Тобто десь умовно в Сомалі, де може не бути податків чи державних регуляції, Ви навряд вестимете бізнес, бо Сомалі не гарантує захисту прав власності, там немає верховенства закону чи чесних суддів. Відповідно, бізнесу немає де шукати захисту у разі проблем чи невиконання контрактів контрагентом.
Примітка: До слова, якісні інститути не можуть компенсувати крайнощів на кшталт Швеції 90-х, коли рівень витрат держави сягнув 70% ВВП (зависокі податки), після чого видатки були знижені до 49-50% ВВП. Саме свого роду «збалансований» підхід є пріоритетним у рекомендаціях того ж МВФ чи ЄБРР.

Як Україна могла б зростати швидше? ЄБРР зазначає: «У випадку України, усунення половини розриву між якістю економічних інститутів країни та відповідним середнім показником країн «Великої сімки» підвищать зростання доходів на душу населення в середньому на 1,2 відсоткових пункти на рік (...)».
Примітка: У звіті також вказано, що необхідний нам «рівень» інститутів це рівень Хорватії. Додам від себе, що для цього можуть знадобитися роки, якщо не десятиліття.

Під економічними інститутами для прикладу можна взяти вже згаданий захист права власності, добросовісна конкуренція (правила для всіх одні), верховенство права тощо.

Чи важливий 1% зростання? Здавалося б, є ріст на 2% - невже 3% щось радикально змінюють? Так, звісно. Зазначу, що якщо в середньому економіка зростає на 1% на рік, подвоєння ВВП відбудеться за наступні 70 років, якщо на 2% - за 35 років, а якщо зростати на 5% - вже за 15 років. Це говорить, що кожен відсоток реального зростання ВВП дуже важливий для майбутнього.

У своєму звіті ЄБРР також із сумом констатує, що за останні роки темпи покращення інституційного середовища в країнах, що розвиваються (Східна Європа), уповільнилися. Відставання від розвинених економік залишається значним, що блокує залучення інвестицій та розвиток підприємництва. Також ЄБРР зазначає, що погані інституційні умови «перешкоджають ефективному розподілу ресурсів всередині економіки (при цьому розподіл ресурсів визначається особистими зв'язками, а не ціновими сигналами). Разом з тим, як економіка розвивається і стає все більш залежною від інновацій та підприємництва, неефективне управління може стати ще більшою перешкодою для досягнення рівня розвинених країн».

Висновок. Проведення масштабних інституційних реформ є головним викликом та основою для економічного зростання. І це не думка якогось блогера - це ледве не консенсус усіх міжнародних організацій.