Демократія та економічне зростання. В одному з минулих пост | Konkretyka

Демократія та економічне зростання.

В одному з минулих постів розібрали статтю відомого економіста Дарона Аджемоглу та його співавторів «Democracy Does Cause Growth». В цьому пості давайте розглянемо роботу, на яку він посилався, а саме - публікацію економістів E. Папаіоанну та Г. Сіороніса «Democratization and Growth» (2008). Так, вона старша за роботу Аджемоглу (2019), але від того не втратила своєї актуальності.

В цілому академічна наука поділяє думку, що демократія та інклюзивні інститути (верховенство права, незалежний суд тощо) є необхідними обов’язковими умовами для довгострокового економічного зростання. Одначе кейси економічних див (Корея, Тайвань, Сінгапур тощо) в руках прихильників недемократичних режимів стають зручними інструментами для позиції “не все так однозначно”.

Сам аргумент “не все так однозначно” базується на вибірковому емпіризмі, про що зазначав нобелівський лауреат Амартья Сен. Тобто за взірець беруть не усі авторитарні режими, а лише найуспішніші - ті, що радше не «завдяки», а «попри», які і стають вивіскою. В той самий час дослідники, які говорять про важливість демократії, засновують свої висновки на результатах вибірки з усіх (або більшості) країн, які перейшли до демократії.

Нагадаю, висновки роботи Аджемоглу та колег були засновані на аналізі 175 країн, серед яких за допомогою різних баз даних, які вимірюють демократію, він досліджував, як перехід до демократії вплинув на економічне зростання таких країн. У висновку вони зазначили, що перехід до демократії збільшує ВВП на душу населення у довгостроці на 20%. В роботі професорів E. Папаіоанну та Г. Сіороніса висновки схожі - зокрема, вони теж помітили, що перехід держав до демократії впливає на економічне зростання.

Democratization and Growth. Економісти розглядали вплив успішного переходу до демократії на економічне зростання під час так званої «Третьої хвилі демократизації» (період 1974-1991 рр.). Замість того, щоб порівнювати економічні показники різних країн та пов'язувати їх із політичними інститутами, автори відслідковували макроекономічні показники у країнах з перехідною економікою, які перейшли до демократії. Такий підхід дозволяє визначити динаміку та наслідки зміни режиму.

Дослідивши дані зростання ВВП на душу у перехідних економіках та зіставивши їх із загальносвітовими показниками, економісти виявили два цікавих моменти:

порівняно з періодом до перехідного середнє зростання економіки видається вищим у демократичні роки. Тобто темпи зростання ВВП ростуть при демократії;

порівняно з середньосвітовим показником щорічне зростання ВВП на душу населення у країнах, які перейшли до демократії, значно знижується у перехідний період. Проте після завершення переходу зростання коливається на більш високих рівнях. Тобто у короткостроковій перспективі перехідні витрати можуть бути значними, але у довгостроковій зростання стабілізується вищими темпами. Тобто коли починаються демократичні реформи, економіка може сповільнитися, але після їх завершення (декілька років) вона зростає з більшими темпами ніж в до демократичну добу.

Висновок. Виходячи з результатів свого дослідження, економісти зазначають, що зростання у країнах з перехідною економікою приблизно на 0,9% вище після консолідації демократії порівняно з країнами, які не проводять реформ. +1% до щорічного зростання ВВП це багато - нагадаю, що якщо економіка росте на 1% на рік, вона подвоюється за 70 років, якщо на 2% - то за 35, і так далі. Простими словами, кожен відсоток зростання ВВП вкрай важливий.

В чому секрет демократії? Якщо дуже стисло, то все досить просто - рівні правила для усіх. Лише в умовах, коли немає обраних або "рівніших", коли закон для всіх один, ми отримуємо необхідні базові умови для зростання. А вже потім все, звісно, ускладнюється і ми потребуємо програм для підвищення: людського капіталу, привабливості для іноземних інвестицій тощо.