Теорія підприємництва. Різниця між менеджером та підприємцем. | Konkretyka

Теорія підприємництва. Різниця між менеджером та підприємцем. Мотивація підприємця та меценацтво Терещенків.

Підприємця іноді ототожнюють з менеджером, що є неправильним в силу абсолютно різного спектру покладених завдань. Вільям Баумоль так описує менеджерів та підприємців:

Ми можемо визначити менеджера як людину, яка відстежує поточну ефективність бізнес-процесів. (...). У їхнє завдання входить нагляд за ефективним використанням факторів виробництва, дотриманням графіків та контрактів, а також вони приймають повсякденні рішення про встановлення цін та маркетингові витрати. Загалом, на менеджерів покладається відповідальність за виконання переважно рутинних видів діяльності та прийняття рішень, що передбачаються традиційними моделями ведення бізнесу.

В той же час підприємець: Якщо говорити буквально, то поняття «підприємець» відноситься до людини, яка робить деякі дії і бере на себе пов'язану з ними відповідальність (прим. Менеджер теж бере на себе відповідальність за результат покладених обов’язків). Відповідно, і в ранній літературі, і здебільшого при веденні сучасної дискусії це слово використовується щодо людей, які організують нову фірму у сфері бізнесу, незалежно від того, яка кількість подібних підприємств вже існує. Таке використання поняття, яке ми розглядаємо, має сенс навіть у рамках статичного аналізу, що утворює основний корпус мікротеорії, оскільки переважна більшість підприємців належать до реплікативної більшості тих, хто «тиражує» вже відомі рішення.

За Шумпетером підприємець є економічним агентом, який створює «нові комбінації факторів виробництва». Такі свого роду комбінації проявляються у різних формах: створення нових продуктів; перенесення методів виробництва з однієї галузі до іншої; відкриття нових точок продажу; розробка нових джерел сировини; завоювання нових позицій на ринку на кшталт побудова шляху до монополії. Фактично це напряму впливає на економічне зростання та місце економіки держави в світі.

Всю діяльність підприємця супроводжує стан невизначеності. Від того дії підприємця можуть бути не послідовними чи непередбачуваними, роблячи його діяльність складною для стронього аналізу. Стимулом рухатись вперед може виступати багатство, в терміні “підприємець” по Баумолю це описано так: “люди, які виявляють оригінальність та креативність у пошуку шляхів збільшення свого власного багатства”.

Проте за Шумпетером мотиви підприємця багатогранні: виклик, гра та мрії. В той же час, величина прибутку є лише показником успіху або символом перемоги. Іноді такий підхід стримує до появи чеснот на кшталт - меценатсва або інтерес до покращення суспільних благ. Простими словами, ідея, що «буржуї» рухаються виключно за прибутками з ціллю наживи, вельми абсурдна.

Якщо ми згадаємо історію підприємців України та їх мотивацію тут одразу спадає на думку родина Терещенків, яка мала девіз: «Прагнення до суспільної користі». В книзі Мішеля Терещенко (Перший олігарх С.53) є дуже цікавий фрагмент: «Багато пам’ятників та будов в Києві та Глухові (…) побудовані на кошт Фонду Терещенко, якому продовжувалась перераховуватись більша частина прибутків сімейної промислової імперії, на потреби фінансування благодійної діяльності та меценацтва. (…) Фонд допомагав всім гідним людям впровадити їхні проекти, направлені на покращення життя суспільства, та допомагати в їхньому розвитку». Себто для Терещенків одним з мотивів заробляти більше була ідея закладена в гаслі їхньої родини, а саме збільшення суспільних благ. Нагадаю, що Терещенки вкладали значні кошти в розвиток культури і особливо освіти.

Підприємці різні і хтось з них проявляє громадянські чесноти, а хтось ні. Вони відрізняються як і люди: хтось залишає відбиток в історії суспільства, а хтось ні. Тим не менш, їхня роль у економічному зростанні та житті суспільства колосальна і тому чим кращі умови в державі для розвитку підприємництва тим успішніша вона.

Конкретика | Patreon | Блог