День берлінського ґвалтівника. Міф про «воїнів-освободітєлєй». | Konkretyka
День берлінського ґвалтівника. Міф про «воїнів-освободітєлєй».
Одразу зазначу, що в моїй родині також є ветерани німецько-совєтської війни. Більше того, можна прослідкувати і знайти навіть учасників ПСВ. Однак, це ні в якому разі не може впливати на те, що, лише за деякими виключеннями, Красная Армія уособлювала гунську орду з гаслом Аттіли «бичі божі», які нищили все на своєму шляху.
Образ орди настільки підсвідомо подобався совєтам, що вони, не замислюючись, творили страшні злочини, які носили часто масовий характер. Цікаво, що Вермахт з Варфен-СС не могли похизуватися такою кількістю воістину диких випадків. З одним з таких масових злочинів дідів сьогоднішніх російських окупантів я зараз Вас познайомлю. Історик Ентоні Бівор, який досліджував злочини «освбодітєлей» назвав події в Німеччині: «найвеличнішим феноменом масового зґвалтування в історії».
9 травня - день берлінського ґвалтівника. Почнемо з відомого щоденника Володимира Гельфанда - до слова, він не емігрант та прожив усе життя в СССР. Саме тому його мемуари найцікавіші та досить об'єктивні. Цитати наведу оригінальною мовою, запис за 25.04.1945 (В. Гельфанд. Дневники 1941-1946 годов):
- Они тыкали сюда, - объясняла немка, показывая под юбку, - всю ночь, и их было так много. Я была "медхен" (девушка), - вздохнула она и заплакала. - Они мне испортили жизнь. Среди них были старые, прыщавые и вонючие, и все лезли на меня, все тыкали. Их было не меньше двадцати, да, да, - и залилась слезами.
- Они при мне насиловали мою дочь, - вставила несчастная мать, - они могут ещё прийти и насиловать мою девочку.
- Оставайся здесь, - вдруг бросилась ко мне девушка, - будешь со мной спать. Ты можешь со мной делать все, что захочешь, только ты один! Я готова с тобой "фик-фик", я согласна на всё, что ты захочешь, только не они опять!
Примітка: Автор щоденника народився та жив в УССР, до слова, пізніше допоміг захистити цих жінок.
Михайло Коряков, офіцер, який не повернувся в СССР після завершення війни, але залишив цікаву автобіографічну повість. Нижче наведено її фрагменти (книга: М. Коряков. Освобожденные души):
Про мародерство: В одной танковой дивизии была произведена проверка машин: танки оказались настолько забиты награбленным барахлом, что в них не повернуться, — в случае внезапности экипажи не смогли бы вести боевые действия.
Про «звитягу»: В Красной армии весной 1945 года ходил анекдот: первому эшелону — часы, второму — девушки, третьему — барахло.
- Наверху, над потолком, раздались женские крики, плач детишек. В волнении стал я одеваться. Девушка и старики Вюнш умоляли меня не ходить туда: убьют! Минувшей ночью убили офицера городской комендатуры, пытавшегося помешать насилию. Всю ночь мы слушали в страхе крики несчастных женщин, плач детей и топот, топот тяжелых солдатских сапог над головой.
(...) я узнал страшную вещь: за три недели ее изнасиловали — общим счетом — не менее 250 человек! Насиловали и фрау Вюнш, даже на глазах мужа. Два солдата изнасиловали полуслепую и высохшую фрау Симон.
І це лише квіточки - на основі щоденників німкень Берліну був знятий окремий фільм (Viasat History, Берлін 1945), де таких історій сотні, а за підрахунками дослідників - сотні тисяч або більше (Бівор та інші). Простими словами, це не були поодинокі випадки, а справді систематичні злочини.
9 травня є страшним спадком для пост-совєцкіх країн, бо несе в собі не тільки пусту «перемогу» одного диктатора над іншим, що абсолютно знецінює «подвиг», але й величезну кількість злочинів «освободітєлей», які так і не були розслідувані. Не дивно, що їхні ідейні потомки ЗС РФ повторюють всі ті ж злочини, що і їхні діди.
P.S.: Не поєднуйте памʼять про своїх предків з совєтами та їхніми памʼятниками.
Конкретика | Patreon | Блог
