Президент. Український олігархат. Фільм Щербаня. З дати виход | Konkretyka

Президент. Український олігархат. Фільм Щербаня.

З дати виходу фільму “Спадкоємець” пройшло вже понад 2 тижні. Нагадаю, що у фільмі син вбитого олігарха Євгена Щербаня, звинуватив олігархів Таруту та Ахметова у незаконному заволодінні майном його батька:

Авторська стаття про капіталізм у нас та в США: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/chy-shozhi-amerykanski-oligarhy-na-ukrayinskyh.html
Фільм про Щербаня:



Я спеціально нічого не публікував, бо очікував реакцію президента, який обіцяв, що з його приходом до влади прийдуть і зміни (фактаж фільму слабкий, але проблематика відома всім). Зрештою - тиша, як і щодо його обіцянок у так званій програмі (дерегуляція і тп.)…
Громадськість своєю чергою також не особливо на це відреагувала, чим вкотре довела, що більшість «громадських виступів» у нашій державі мають декоративний характер. По суті нікого не напружує, що телеканали й надалі належать людям з “кришталево чистою” репутацією (ніби тільки Медведчук - це Саурон, а всі інші - учасники “останнього союзу ельфів та людей”...). Ба більше, у людей не вистачає імунітету оминати ці телеканали, щоб хоч якось тим виказати свою принциповість, особливо коли є вибір…
Однак не хочеться переказувати фільм чи вірити в казки про «доброго олігарха Щербаня», хоча варто відзначити, що в програмі його партії таки були справедливі гасла:

Ми, члени Ліберальної партії України, кидаємо виклик культу всевладної держави і стаємо на захист прав особистості.
Ми стверджуємо, що в економіці країни частка малого і середнього бізнесу має бути якнайбільшою, а кількість податків якомога меншою.
Джерело: https://web.archive.org/web/20120415003055/http://www.lpu.org.ua/partija/programa.html

Також варто згадати про статус приватизованих підприємств і про те, як частина з них була приватизована (зі слів інвест-банкіра Мазепи; і це він ще не згадував схематоз про орендні підприємства тощо):

«Мои коллеги бегали собирали акции, то что мы называем в полях, когда большие пакеты отдавались за бесплатно коллективу и этот коллектив не имел никакой абсолютно культуры владения ценными бумагами, наверное потому что они им достались на шару, так же само продавал за копейки. Мы покупали за копейки и так же само продавали задорого иностранным инвесторам».
Джерело:



На фоні цього, звісно, виникає багато питань, на кшталт: Що робити з майном, яке було приватизовано через схематоз (а це - значна частина економіки)? Що робити з особами, які повністю контролюють медіа? Звісно, лунають заклики до націоналізації, але будь-який юрист-міжнародник скаже Вам, що це багаторічні судові тяжби з потенціальними ускладненнями для держави. На додачу масштаб олігархату настільки великий, що більшість людей навіть не усвідомлює, що держава Україна на сьогодні має невелику групу акціонерів, і ні - це не 40 млн її громадян.
Проте може це і не є проблемою? Бо для людей цілком нормально комплементарно висловлюватись щодо ініціатив олігархів, а на різних заходах їм навіть аплодують. Зустрічі з олігархатом та компліменти їх телеканалів в бік когось не є чимось неприпустимим, це сприймається нормально… У таких умовах говорити про якісь зміни смішно, а коли дивишся на рейтинги потенційних президентів, то вже нічому не дивуєшся.

Висновок (моя суб'єктивна думка). Фільм Євгена Щербаня на 90% залишиться без реакції поза соцмереж. Сам фільм за фактажем дуже слабкий, а більшість тез, як, наприклад, участь Кобзона, не розкриті. Також не було згадано як про зв'язки самого Щербаня із Кобзоном, так і про його важелі впливу на бюрократію (експортні квоти, роль губернатора тощо). Важко сказати, які цілі переслідує син Щербаня (припускаю на 10% щирий мотив), але у мене чомусь весь фільм в голові була одна приказка: «Людям треба хліба та видовищ» і, судячи з 1 млн переглядів та коментарів, вони їх якраз і отримали. А що буде далі? Все як завжди - нічого…