Чому заощадження банку СРСР були знищені? Злочин чи продумана | Konkretyka

Чому заощадження банку СРСР були знищені? Злочин чи продумана політика?

Злочинна приватизація 90-х років стала головною причиною, чому сьогодні ми живемо в країні третього світу. Однак чи могла історія скластися інакше, якби при владі опинились не перефарбовані комуністи, а фентезійні сили?
Примітка: В радянській системі дійсно прогресивні політики не могли з'явитись апріорі, тому крах відбувся б за будь-яких умов, але, можливо, його масштаб був би меншим.

Початкові дані: На 1992 рік в Україні на рахунках Ощадбанку СРСР знаходились гігантські заощадження колишніх громадян СРСР. Однак гроші були заморожені. Наші «урядовці» називали це необхідним заходом, періодично наводячи думку Гайдара про штучність радянських заощаджень.

Штучність? Дійсно, відомий факт, що у 80-ті роки грошова маса (всі гроші в економіці) зростала швидше, ніж продуктивність праці/збільшення кількості товарів в економіці [1]. Тут зазначу, що «кількісна теорія грошей», та ще й в умовах фіксованих цін, призвела до того, що грошей було більше, ніж товарів. Однак не варто порівнювати емісію СРСР та QE США.
Також варто пам'ятати, що збільшення ЗП населення у 80-ті (що простимулювало зростання грошової маси) не означало полегшення праці, тому гроші на рахунках Ощаду були зароблені, а не подаровані. І ще одне — саму бездумну політику в радянській економіці проводили ті, хто потім і заморозив ці вклади. Простими словами, класична безвідповідальність бюрократії.

Що в таких умовах можна було робити? Зазначу, що коректні механізми проведення приватизаційних аукціонів це окрема тема. Моя думка, яку до мене вже висловлювали, зводиться до того, що гроші на ощадних рахунках треба було допустити до приватизації. А як же бюджет? А от як бюджет:

Державний бюджет за десять років приватизації отримав суму‚ що вражає уяву – 6 млрд грн. (1200 млн дол. США) [2].

Ідея була досить проста: замість маніпулятивної ваучерної приватизації могла бути запущена система, в якій заощадження Ощадбанку СРСР могли бути використані для купівлі того чи іншого заводу. В результаті ми могли б отримати перші інвестиційні фонди та банки, засновані не на схематозах, а на коштах, зароблених громадянами. При цьому після купівлі активу гроші б знищувались і, як наслідок, нічого не треба було б заморожувати.
Звісно, ця модель не є ідеальною, бо в умовах розвалу державного апарату та усієї безпекової сфери, особливо МВС, картина, можливо, не надто відрізнялася б (бандитські схеми). Також зберігалась загальна проблема усвідомлення людьми, що таке “приватна власність”. З усім тим, якби ми пішли таким шляхом, питання про вкрадені державою гроші було б закрите, а замість цього у нас би з'явились перші паростки ринкової системи. На додачу, значна кількість людей, які накопичили великі заощадження в СРСР, були здібними та вхід в ринкову систему, вірогідно, допоміг би їм розкрити свій потенціал. А в результаті примітивні елементи, які часто були протеже бюрократії, захопили власність.

І все-таки — чому пішли шляхом заморозки? Важко відповісти, але фактори говорять, що той державний апарат думав не про громадян і тим паче не про їхні гроші, а про дерибан народного майна. Відповідно, хто захоче конкуренції з боку десятків мільярдів радянських рублів, де питання родич ти чи кум у приватизації не допоможе.

Наступна стаття вже скоро, і вона буде про те, чому планова система стала могилою талантів. А також спробую нагадати, що сьогодні ми живемо в кращих умовах для розвитку, ніж за всю нашу історію. Так, у 90-ті був ще ліпший шанс для стрибка, але для цього треба було мати багато факторів, які були або зруйновані навмисно, або відсутні природно.

Джерела:
1. Оборот наличных денег в СССР 1922-1990. Банк РФ. 2007
2. Економічна історія України. Г.А.Касьянов. Економіка перехідної доби (1991–2010). Т2. Київ. 2011.