Лицемірство. Новий податок. Втомлене національне питання. ПДВ | Konkretyka

Лицемірство. Новий податок. Втомлене національне питання.

ПДВ на рекламу бути — президент підписав відповідний закон, який вносить зміни в Податковий кодекс. Королівство кривих дзеркал у всій красі, бо тільки у нас власник офшорів та мамин консультант з “податкової оптимізації” збільшують податкове навантаження.

Офшор Зе: https://biz.liga.net/pervye-litsa/all/novosti/zelenskiy-izmenil-deklaratsiyu-vnes-mashinu-jeny-i-kiprskiy-ofshor
Гетьманцев (тайм-код 51:29-55:30):




З іншого боку, чому дивуватись, якщо в українського політикуму взагалі існує традиція обіцяти одне під час боротьби за владу (ex ante) і робити зовсім інше після її отримання (ex post). Тому зелена партія просто повторила все, що до цього робив Порошенко чи Янукович.
Цього разу я не згадуватиму цитату Елвіна Гансена чи роздуми Кейнса, що в добу кризи податки знижують, а не підвищують. Але, як ми давно вже з'ясували, у влади ніколи й не було ідеї діяти в рамках нашої реальності. Мало того, ніхто десятиліття неефективної роботи державного апарату Вам компенсувати теж не буде.
Загалом, чим більше читаєш бюрократів, тим більше дивуєшся як працює їхній викривлений світ. Зокрема, в їхній риториці взагалі немає таких понять як створення умов для зростання національного капіталу, натомість є багато диких історій про «токсичні» ФОПи й звісно національне питання.
На додаток, за останні 10 років в Україні зростала тільки ІТ-індустрія, та й те через недосконалість податкового законодавства та без втручання держави (що виступило стимулами). І це на фоні деградованої радянської металургії та тракторів у полі, які через безвихідь працюють на олігархат.
Не дивно, що бюрократія взялась саме за ІТ-індустрію (Дія.Сіті) — це куди легше, ніж працювати з інститутами, стимулами. Та й взагалі — їх не цікавить сутність transaction cost theory. Їх більше цікавлять абстракції, про які можна говорити вічно, зокрема, от що сказав Ющенко і чим займаються його наступники:

Доки Ви не розв'язали національне питання, ніколи не беріться за вирішення економічні чи соціальні перетворення — вони вам не вдадуться.
(Тайм-код 1:29:00)



Я не пояснюватиму суть його цитати, лінк на його інтерв'ю для всіх охочих я додав. В ньому Ющенко вирішив в певному сенсі зазіхнути на надбання Дугласа Норта, Асемоглу, Робінсона та інших інституціоналістів, вивівши власні критерії/умови/причини успіху держави. Причому ті, хто читав найбільш популярну роботу — «Why nation fail?», точно знають, що критерієм успіху Заходу були в першу чергу свободи, гарантії права власності та громадянське суспільство; своєю чергою, США та Сінгапур взагалі вивели власну форму державотворення. І це я ще не згадую, що у XXI столітті все працює по-іншому: простими словами, ми живемо вже в іншу епоху і за інших умов.

Однак політики, всупереч реальності, й далі говорять про скульптури у парку, наче не помічаючи, що лічильник населення летить вниз — з 52 млн у 1992 до менш ніж 40 у 2021.
І тим паче вони не думають, що варто було б досліджувати ефекти від скасування ПДВ та мит і підвищення ПДФО (компенсатор), що може зменшити податковий тиск і дати бізнесу більше свободи (до того ж це забере роботу у митників). Навіщо оподатковувати рекламу, яка є двигуном продажів, навіщо збільшувати поріг входу на ринок для малих фірм (коли ФОП не може списувати ПДВ)? Коли відбудеться реальна реформа інститутів? Хто є двигуном економіки — бюрократи чи підприємці (риторичне питання)? Чи варто використовувати індикативне планування?
На всі ці питання, не можна відповідати аналогіями, як це роблять популісти порівнюючи податки на Заході і в Україні, нехтуючи, що ми в різних категоріях, слова Артура Лафера у допомогу:

https://www.eurointegration.com.ua/interview/2015/09/14/7038229/

Нам варто концентруватись навколо нашого майбутнього, а саме — як нам наздогнати Захід, які методи для цього використовувати? Це найскладніше питання, яке, судячи з усього, мало цікавить навіть наших громадян, тому політики і далі будуть говорити про все крім реальних проблем.