Податки, зміни та неформальні правила. В мережі ми часто зуст | Konkretyka

Податки, зміни та неформальні правила.

В мережі ми часто зустрічаємо два популярних рецепти від фіскальних бід України: поліпшення податкового контролю або зниження податків.

Про адміністрування податків/податковий контроль в цій статті: https://konkretyka.net/ukraine/administruvannya-podatkiv-nevdala-podatkova-reforma.html

Найцікавіше, що часто ці дві теми подаються з різними наголосами: в одному випадку роблять акцент на зниженні податків (наприклад, радикальний формат партії 5.10); в іншому - звертають увагу на податковий контроль (Бізнес Омбудсмен чи проєвропейські партії, як-от Голос).
Це не означає, що ніхто з них не знає чи ігнорує теми один-одного - просто це показує різні підходи і певне ігнорування ролі неформальних правил.

Що таке неформальні правила/інститути? Нобелевіський лауреат з економіки Дуглас Норт (1993) зазначав, що це, в першу чергу, модель людської поведінки, що заснована на культурних особливостях/умовах, які своєю чергою створюють неписані кодекси поведінки, а вже вони відбиваються у наших звичках, судженнях тощо.
Неформальні правила (не всі) найменше піддаються змінам, про що також пише економіст у своїй роботі «Інститути, інституціональні зміни та функціонування економіки» (Cтор. 21):

Хоча формальні правила можна змінити за одну ніч шляхом прийняття політичних (…), неформальні обмеження, втілені у звичаях, традиціях і кодексах поведінки, набагато менш сприйнятливі до свідомих людських зусиль (прим.: тобто до змін).

Також неформальні правила часто можуть виступати основою для ухвалення формальних правил (законів).

До чого тут податки? В першу чергу до того, що просто впровадження покращень в галузі податкового контролю не стимулюватиме у населення фіскальну дисципліну (можна віднести до неформальних правил) чи радикально зменшуватиме тіньову економіку. Бо неформальні правила/інститути (тіньове ведення бізнесу, приховування доходів і таке інше) давно стали панівними та доволі часто їх стимулювала сама держава. Деякі науковці взагалі називають ухилення від сплати податків "традицією" в контексті інституційного підходу.
Хронічна недовіра до влади в Україні вже давно є сталою (небезпідставно), тому люди повинні отримати розуміння навіщо вони кожного місяця відраховують ПДФО й це повинна бути не абстракція, а конкретні послуги (органи правопорядку, освіта тощо).
Саме тому навіть вітчизняні науковці А. І. Крисоватий та Т. Л. Томнюк у своїй монографії “Адміністрування податків в Україні” зазначали (Стор. 32):

Податкова свідомість так і не стала чеснотою українців після ухвалення Податкового кодексу. (...) Потрібно не просто лібералізувати оподаткування, гармонізувати із європейськими чи спрощувати фіскальні механізми, підвищувати штрафні санкції за порушення податкового законодавства або нарощувати персонал органів контролю, а й намагатися створенням позитивних фіскальних прецедентів переконати громадськість у можливості перерозподілу ВВП.
Примітка: Відсутність свідомості - закономірний наслідок “набігів” на бізнес та привілеїв олігархату й бюрократії.

Простими словами, зміни повинні відбутися не точково, а мати масштабний характер - і в першу чергу сама державна система повинна показати, що, збираючи податки, вона створює потрібне благо, а не нову корупційну історію.
Важливо: Це не скасовує того факту, що платити податки й жити в Україні невигідно (за наявності мобільного робочого місця та роботи в експортній індустрії), бо за умовно 45% всіх сукупних податків громадянин не має навіть людського мед.страхування, безпеки та стандартів, які є в досить відсталій на фоні решти Заходу Польщі за майже ідентичного податкового навантаження.