Чого не вистачає Україні? Що не так з нашими правилами? США та | Konkretyka
Чого не вистачає Україні? Що не так з нашими правилами? США та Російська імперія.
Засновник нового інституціоналізму та нобелівський лауреат з економіки Дуглас Норт досліджував шлях країн Заходу. Тобто що такого зробили чи мали ці країни, щоб досягти стійкого та довгострокового економічного зростання.
І ні, ці фактори ніяким чином не пов'язані ані з податками, ані з регуляціями (про це трохи далі). Ключовий інгредієнт - формальні та неформальні інститути (правила/звичаї) в державі.
Що ж це за правила? Формальні правила це закони та політичні інститути, наскільки вони здатні забезпечити виконання правил. Тобто чи може така система здійснювати правосуддя, чи може вона забезпечити ротацію еліт при владі або запобігати отримувати їм ренту (корупційний елемент чи привілеї певному колу осіб).
Саме тому той же МВФ чи Світовий банк постійно нагадують Україні про необхідність розвитку інститутів:
судова реформа - щоб захистити права власності та свободи громадян. Саме захист права власності є основним критерієм як для вітчизняного, так і для іноземного підприємця;
розвиток антикорупційних інститутів - щоб очистити владу від посіпак олігархату та впливу “еліт”.
МВФ: https://www.imf.org/en/News/Articles/2021/10/18/pr21301-ukraine-imf-team-and-ukraines-authorities-reach-staff-level-agreement-on-first-review-of-sba
Важлива примітка: Вимоги стосовно ринку газу чи податків не є прямими вимогами МВФ - це лише предмет торгу з боку України, яка обіцяє досягти певних економічних/фіскальних показників за рахунок подібних політик.
Всі зусилля міжнародних організацій націлені на зведення в Україні елементарного - правової держави.
Головний фактор: Якщо взяти топ успішних країн, їхньою спільною рисою буде як раз наявність якісних інститутів. Це не просто аналогія, а саме спільна риса або характеристика для західної системи в цілому. Умовно, якщо в державі виконуються правила, відбувається ротація еліт, а громадянський капітал високий - маєте сталий економічний розвиток.
Так, є аномалії, наприклад, той же Сінгапур, який ігнорує частину політичних інститутів. Тому нобелевский лауреат Амартья Сен опублікував статтю «Democracy as a Universal Value», де зазначав, що диво Сінгапуру є унікальним. Якщо, наприклад, взяти широку вибірку серед авторитарних режимів, то ніякого "другого Сінгапуру" там не знайти. Відтак, система Сінгапуру є унікальною, але не є спільною рисою для подібних режимів.
Простими словами, вибірковий емпіризм, коли ми беремо лише одну країну і натягуємо її модель на геть іншу державу, ніяк не допоможе знайти шлях до успіху.
Маленький експеримент без врахування “path dependence”, або “залежність від шляху” по Норту: Російська імперія та США. Обидві країни наприкінці ХІХ та початку ХХ століття були капіталістичними, обидві мали низькі податки та дерегульовану економіку без робітничого законодавства.
Однак чому США, навіть з урахуванням депресій кінця XIX століття, при меншому населенні, мали ледь не в 2 рази вищий ВНП та темп зростання, ніж Російська імперія (розрахунки від економістів Angus Maddison або Paul Bairoch).
Джерела є у Вікі: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_regions_by_past_GDP_(PPP)#cite_note-maddison-4
Відповідь полягає в інститутах. Зокрема, поки Теодор Рузвельт проводив антимонопольну політику, посилюючи судову систему, прем'єр-міністр Російської імперії С. Ю. Вітте схематозив довкола залізної дороги підприємця Мамонтова, паралельно патронуючи інших корупціонерів (але це вже зовсім інша історія). Додайте сюди проблемні суди, відсутність зворотного зв'язку з суспільством (монархія) і отримаєте причини, чому імперія відставала.
Висновок. Правила координують економічних агентів і дають можливість планувати свою діяльність. Щодо Російської імперії, то її еліта, до складу якої входили Скоропадський, Терещенко та багато інших українців, дійсно була набагато перспективнішою за те, що ми маємо сьогодні, але шанси на зведення кращих інститутів в наш час в рази вищі.
