Інститути та безплатна освіта. Теми зі стріму. Вчорашні пости | Konkretyka

Інститути та безплатна освіта. Теми зі стріму.

Вчорашні пости були свого роду карикатурою на ура-лексику, яку чомусь вживають у нас занадто часто. Сподіваюсь, ніхто не образився і не сприйняв їх серйозно .

Розмова в трансляції ж мала досить неформальний характер . Та завдяки йому з’явилась ідея в майбутньому знайти цікавіші формати. Тож скоро анонсую канал, де послідовно знайомитиму читачів з економікою, спираючись на кращі підручники.

Далі ж поговоримо про кілька активних вчорашніх тем:
1. Політичні та економічні інститути в Україні.
В списку літератури на 2022-й я умисно виділив роботи Норта, Аджемоглу, Грефа та Робінсона. В них розкриті багато факторів, що вплинули на держави закритих порядків (екстрактивні інститути) та відкритих порядків (інклюзивні інститути).

Що таке закриті економічні інститути? До прикладу, візьмемо державні тендери. Там часто обмежують доступ всім охочим через “спеціальні правила”, які унеможливлюють доступ компаній, що не пов’язані з бюрократією (маса розслідувань від того ж Бігуса). Або через силові структури чи бюрократичні органи обмежується конкуренція в цілих індустріях. Також в екстрактивних інститутах не існує правової держави, себто верховенства закону.

З політичними інститутами може бути трохи складніше. Закриті порядки несуть обмеження в конкуренції за владу. Тобто, опозиція просто не може зареєструватись на вибори або й зовсім знищена. Але це не весь інструментарій. Ще одним засобом впливу виступають ЗМІ (кейс України), що просувають інтереси власників телеканалів, «обмежуючи» доступ до широкого кола виборців не олігархічним силам.

Незалежне підтвердження викривлення наших інститутів можна побачити не лише у чисельних антикорупційних розслідуваннях, але й в рейтингах. Зокрема, Україна в академічному рейтингу Polity IV має статус анократії — система, де існують як демократичні, так і авторитарні інститути. В нашому випадку авторитарність проявляються у контролі над економікою з боку олігархів (так десяток всім відомих “підприємців” тримає в руках левову частку ВВП країни).

2. Безплатна освіта.
Одна з великих розбіжностей між правими й лівими полягає в тому, що чиїм коштом навчатимуться діти в школах та університетах.

Умовно ліва економічна думка виступає за державну школу та університет, тобто безкоштовну освіту. Інакше студент виходить з ВНЗ з дипломом в одній руці й зобов’язанням сплачувати кредит в іншій. Зазначу, що «студентські борги» є лідером за темпами зростання в США:
https://assets.bwbx.io/images/users/iqjWHBFdfxIU/iRmpgwAhQoLw/v1/-1x-1.png
Примітка: Є свої особливості по спеціальностях. Умовно, “технарі” повертають борги швидше ніж ті, хто закінчив гуманітарні факультети.

Сам борг виникає в процесі навчання в університеті, коли студент отримує платну освіту (бере довгий кредит на освіту). Як наслідок, цей борг стає тягарем для його майбутнього.

Умовно праві школи в такому випадку вказують на якісні показники, які здебільшого в приватних вишах кращі. Тобто мова йде про стимули, що приватна фірма краще готує своїх студентів, бо конкурує за них на ринку. Те саме і з приватними школами, які навіть в Україні надають кращі умови вчителю та учням, аніж державні. Але часто в такій позиції ігнорується питання доступності якісної освіти для широкого кола громадян. Нагадаю, що Пікетті посилався на цікаве дослідження, яке говорило (Капітал у XXI столітті. С.490):

«Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету».
Примітка: Більш заможні верстви мають доступ до якісної доуніверситетської освіти (репетитори або краща школа тощо).

Висновок. Підняті теми вкрай не прості, але в них необхідно орієнтуватись, щоб на виборах реалізувати своє право голосу максимально ефективно. Ви самі обираєте ліву чи праву ідеологію. Важливо лиш те, щоб цей вибір відбувався свідомо.