Get Mystery Box with random crypto!

Konkretyka

Логотип телеграм -каналу konkretyka — Konkretyka K
Логотип телеграм -каналу konkretyka — Konkretyka
Адреса каналу: @konkretyka
Категорії: Економіка
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 9.95K
Опис з каналу

Конкретика - економіка, інститути та трішки історії. Актуальна інформація на сайті: konkretyka.net
Купити автору каву: https://www.buymeacoffee.com/OleksandrAnt
Звязок: @konkretyka_bot

Ratings & Reviews

3.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення 4

2023-03-30 17:27:38 Інститути та економічне зростання в історичній перспективі. Анонс перекладу.

В одному з минулих постів я вже згадував роботу професорки з Кембріджу Шейли Огілві та колеги. Тоді я наводив їхні висновки з приводу ролі інститутів в економічному зростанні:

“Ми можемо остаточно виключити деякі дуже поширені гіпотези, які стверджують, що якийсь особливий єдиний інститут відіграє ключову причинну роль в економічному зростанні”.

Себто, вона скоріше критикувала тези колег про виключну роль окремих інститутів в історії становлення успіху тих чи інших країн. Як, наприклад, ролі інституту “захисту приватної власності” в Англії. Важливо зазначити, що це не означає, що він не впливає на довгострокове економічне зростання, скоріше, все як завжди складніше ніж на перший погляд, як зазначила професорка:

“Більшої точності щодо впливу інститутів на зростання можна досягти, розробивши чіткіші критерії застосування традиційних інституційних ярликів, наділивши інститути шкалою інтенсивності або ступенями, а також визнавши, що вплив кожного інституту залежить від його зв'язків з іншими компонентами ширшої інституційної системи”.

Професорка зазначає, що для успіху потрібно мати більше інституційних компонентів, бо лише в комбінації вони впливають на економічне зростання. На додачу, самі інститути потребують ретельнішої класифікації, бо, часто ті чи інші інститути мали різні типи доступу (наприклад, володіння та розпорядження земелею).

Анотація роботи дуже інтригує і стане чудовим доповненням та критикою однієї з кращих книг в стилі популярної економіки «Чому нації занепадають?»:

“У цьому розділі розглядаються історичні свідчення про роль інститутів в економічному зростанні та вказуються слабкі місця в ряді стилізованих фактів, широко розповсюджених у літературі про економічне зростання. Він показує, що історично інститути приватного порядку не замінили інститути державного порядку в забезпеченні функціонування ринків; що парламенти, які представляють власників багатства, не завжди були сприятливими для зростання; та що Славетна революція 1688 року в Англії не ознаменувала раптову появу ані захищених прав власності, ні економічного зростання. Економічна історія використовувалася для підтримки як центральної ролі, так і безвідносності прав власності до економічного зростання, але причиною цього є концептуальна нечіткість. Захищені права власності потребують набагато ретельнішого аналізу, який розрізняв би права володіння, користування та передачі, а також узагальнені та конкретизовані варіанти. Ми вважаємо, що саме такий ретельний аналіз допоможе прояснити ефекти зростання інших інститутів, включаючи механізми забезпечення виконання контрактів, гільдії, громади, кріпацтво та сім'ї.”

Анонс. На щастя, у Вас буде можливість прочитати дослідження Шейли Огілві українською мовою (100 сторінок). Вже скоро я опублікую у вільному доступі всі глави зі статті, аби кожен самостійно зміг з нею ознайомитись. Звісно, окремо я буду публікувати й тематичні пости. Підкреслю – я беру академічні публікації лише з відкритих джерел, але варто розуміти, що це неофіційний переклад, тому у разі цитуавання використовуйте оригінал дослідження професорки Огілві та колеги.

Переклад був замовлений завдяки Патронам мого каналу. Особлива подяка Брюсу Уейну. На майбутнє практика таких публікацій буде продовжена.

Конкретика | Patreon | Блог
1.1K viewsedited  14:27
Відкрити / Коментувати
2023-03-25 12:39:05 Зроблено в Україні. Чи вміють українські виробники робити якісно? Компанія Velmet.

Коротка відповідь: «так, але далеко не всі». Одразу зазначу - я ніколи не робив і не буду робити на своєму каналі реклами. Я можу згадувати лише тих, кого дивлюсь або читаю, або те, що купую, як, наприклад, книги нобелів з економіки від «Наш Формат».

Ще в серпні місяці я зіштовхнувся з необхідністю придбати собі warbelt (фото з блогу); я особливо не вибирав, бо думав, що всі вироби відносно стандартизовані. Два слова про warbelt: на ньому ви можете зручно розмістити підсумки + балістичний захист від уламків, детально про це в відео. Зазначу, спорядження треба підбирати під потреби.

Тож, придбавши пояс від відомої розпіареної у нас компанії, я усвідомив, що не можу нормально в ньому сісти в машину. Чому дискомфорт? Бо сам пояс, як виявилось, повинен бути правильної форми – аби він вам нічого не передавлював, не полінуйтеся клікніть (на це) посилання до мого блогу, аби порівняти пояси. Я вже навіть мовчу про якість фастексу, сам процес застібання та затягування, який дико незручний. Можна ще додати відсутність портупеї (гачків для неї), без якої вам треба знімати пояс, аби піти, умовно, під кущ.

Натрапив я на вироби від Velmet завдяки відео героя та справжнього військового блогера Олексія Чубашева. До слова, дуже раджу його канали: огляди еквіпу, особистий канал, та цикл відео «Рекрут». Воїн залишив після себе величезний спадок знань, який стане у нагоді всім. Додам, в контексті, ще сюди youtube-канал кавалера ордена за мужність (посмертно), захисника Маріуполя та справжнього воїна Жана Юнгє «Север» (перший та останній росмовний канал, який я пораджу).

У виробника теж є свій youtube-канал, де вони доступною мовою розповідають про еквіп та його тести. Як виявилось, не все має той клас захисту, який вказаний на виробі. Там же я познайомився зі Combat Pants від Velmet з вмонтованими наколінниками. До слова, з накладними (поширеними в армії) я був змушений пробігти кілька км, після чого виконувати вправи зі стрільбою з активними перебіганнями. Я збився з підрахунку, скільки я їх поправляв або затягував, після чого згадував заняття з тактичної медицини по використанню турнікету. До слова, самі штани з вмонтованими наколінниками є й у інших виробників, але вони зручніші та комфортніші за накладні.

Якість? На даний момент, я використовую штани, сорочку, бронік, warbelt - 3-4 дні на тиждень, виконуючи БР, які поступають на ДФТГ або на стрільбищі, де ми тренуємось. Я не можу сказати про якість на дистанції, бо придбав я більшість виробів у січні цього року. Але, коли Ви отримуєте їхній виріб, то з урахуванням того, що я купляв їх ще й друзям, - з браком не стикався. До слова, якщо зайти на канал ССО України, то часто там можна побачити фото бійців у виробах компанії, я так розумію, що «Повернись живим» часто купують їхні вироби для ССО. Також, є ще цікаве відео від Олексія, де він показує свої штани з 2019 року в 2021, при дуже активному використанні. На мій погляд, саме у них найкраща якість з усього, де я бачив з напис “Made in Ukraine”.

Чесно скажу, я був великим скептиком українських виробів, через перше знайомство з розпіареною компанію (від них маю ще штурмовий рюкзак, де в мене відлетів фліпер при третьому розстібанні). Тому, більшість моїх підсумків Condor, BlackHawk, а одяг Mil-Tec, але Velmet повернув віру, що у нас може бути краще, підкреслю - не на рівні, а краще. Додам, що сама компанія використовує наш неймінг продукції, як Мавка чи Перун, що на мій погляд круто. Окремо, хочу ще відзначити магазин та виробника Резервіст, (обидва виробника з Заходу України) рюкзак, футболки від яких я постійно впродовж року використовую усюди.

Наприкінці залишу відео, які я радив би подивитись на каналі виробника та Олексія: ТЕСТИ БРОНЕПАКЕТІВ, проблеми броніка для армії, огляд warbelt, огляд ременів, огляд бронеплит, огляд штанів з наколінниками, ПРО ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА (дуже важливо), про Mawka. Також, в їх тг-каналі є багато цікавого інфо. Сподіваюсь, ця інформація буде Вам корисна.

Конкретика | Patreon | Блог
579 viewsedited  09:39
Відкрити / Коментувати
2023-03-21 10:09:44 Правила в КНР нічого не варті.

Приїзд диктатора Сі до самодержця Пу дають нам шанс вкотре згадати про цінність демократії та гарантії наших прав та свобод.

Ротація влади є важливим елементом для ефективної бюрократії. Причина досить проста – закостенілість: люди обростають зв’язками на тій чи іншій посаді і починають зводити комфортні для себе умови, тим самим підлаштовуючи систему під себе. Класичним прикладом є Путін, який прийшовши до влади, спочатку погрався в «демократію», а потім просто посадив на всі ключові посади своїх друзів. В результаті, система стала ще більш ренто-орієнтовною, себто вся державна система працює лише на обмежене коло людей. В той же час «громадяни» були остаточно позбавлені залишків горбачовських політичних та економічних прав.

Проте, були й автократії, які усвідомлювали проблему закостенілості та ніби шукали способи протидії. Тут прикладом наводять саме КНР в добу Ден Сяопіна. Тоді, на рівні неформальних правил у еліт комуністичної партії була створена домовленість про ротацію кожні 10 років. Потім в конституції були закріплені навіть спеціальні норми, про два терміни для кожного нового лідера КНР.

Звісно, в реальності так звана передача влади раз на 10 років скоріш була маскарадом. Наприклад, той самий Ден Сяопін призначив собі наступника (в колі лідерів партії), а не його обрали на якихось партійних виборах, більше того – він впливав на саму партію та її лідерів ще дуже довго. В 1989 році саме він втрутився, коли на площі Тяньаньмень мітингували студенти, розігнавши їх танками. З іншої сторони, варто зазначити, що як би парадоксально не було, але навіть такі свого роду «призначення» наступників мали деякі позитивні наслідки, оскільки система все одно оновлювалась, руйнуючи старі зв’язки. Для прикладу, навіть епоха Мєдвєдєва в добу його президентства в РФ відрізнялась від Путіна, в сторону більших, як мінімум внутрішніх, свобод.

Будь-які прописані формальні правила на кшталт Конституції не працюють в авторитарних режимах. В силу того, що у суспільства немає важелів впливу, аби еліти дотримувались верховенства права. Це як Конституція СССР, де були начебто гарантовані свободи, але на практиці їх не існувало. Зокрема, аби правила працювали – потрібні вільні конкурентні вибори і, найголовніше, інфраструктура громадянського суспільства, на якій взагалі зведена демократія та свободи. На додачу, саме інклюзивна політична система створює складні за дизайном інститути, які мають на меті контролювати владу та дотримання нею правил: судова система, антикорупційні органи тощо.

Авторитарна система своєю централізацією – повний антипод демократичній, бо правила в ній при бажанні однієї людини чи групи міняються легко. Зокрема, з приходом до влади в КНР сьогоднішнього лідера Сі, вся система почала відкат до часів Мао. Я вже згадував у минулих постах, що при ньому почалося засекречення китайської статистики. Те саме він почав впроваджувати і в політичній системі, позбавляючись конкурентів та критиків. Фінальною крапкою стали зміни в Конституцію та право балотуватися на третій термін лідера КНР. Тим самим Сі показав, що в авторитарній системі не існує традицій чи правил передачі влади, які неможливо було б скасувати.

Висновок. Можна сказати, що наші політичні інститути теж ренто-орієнтовні, зокрема, у нас приймаються норми чи проводяться тендери (розслідування Бігуса) в інтересах певного кола осіб. Однак, джерелом таких проблем є спадок Московії, яка окрім своєї мови, залишила тут і свої інститути. Тому поки ми не досягли так званого “full democracy” за академічним рейтингом Polity IV, де ми вважаємось анократією, себто країною з елементами поганих екстрактивних інститутів (здебільшого економічних+застарілі дані). Однак, у той же час ми маємо фундамент — громадянське суспільство, яке вже не раз показувало, що не допустить узурпації влади та зміни правил. На відміну від Московії, Білорусі чи КНР, де все здорове було давно знищено, а може його там ніколи й не існувало.

Конкретика | Patreon | Блог
11.4K viewsedited  07:09
Відкрити / Коментувати
2023-03-18 21:59:31
Гіпатія: велична вчителька.

Вихованням та освітою Гіпатії займався її батько Теон, що й дав їй незвичне імя, яке перекладається, як «Велична/Вища».
Сам Теон задовго до ХХ століття довів, що завдяки вільному доступу жінок до освіти суспільство може отримати одні з найкращих розумів науки.

Гіпатія стала не просто науковцем, але й викладачем точних наук (арифметики, астрономії), а згодом увійшла та стала центром інтелектуальної еліти Александріі, про що писав відомий історик Сократ Схоластик.

Вона носила скромний плащ і читала публічні лекції з філософії всім охочим. Саме талант викладати зробив її надзвичайно популярним вчителем, а її учні ставали кращими сановниками імперії та пізніше писали такі листи (Сілезій Кіренайський, 134 (16), Філософу):

Ти б нехай отримала його, будучи в доброму здоров'ї, мати, сестра і наставниця - у всіх цих якостях моя добродійниця, найдорожча з усього - і людина, і ім’я.

У 1910 році, Elbert Hubbard додасть Гіпатію в список найвеличніших викладачів в історії
514 views18:59
Відкрити / Коментувати
2023-03-18 21:46:53
Гіпатія Александрійська. Істина для всіх шукачів.
760 viewsedited  18:46
Відкрити / Коментувати
2023-03-15 19:29:21
Видатні жінки минулого.

25 лютого, на жаль, я пропустив (наступного разу підготуюсь ;) ), тому пропоную Вашій увазі цикл постів з мого блогу про відомих жінок древності, які здатні надихнути Вас своїми історіями:

Королева Іценів Боудіка

Гіпатія Александрійська

Олімпіада Македонська

І вже згодом, ще кілька цікавих історій про жінок минулого. Маленьке промо власного блогу :)
493 views16:29
Відкрити / Коментувати
2023-03-14 12:46:45 Соціальні програми це видатки чи інвестиції держави? Як соціалка може окупитись?

Трансферти з бюджету для вразливих верств населення або податкові вирахування часто грають куди більш значну роль, ніж здається на перший погляд. Більше того, соціальні програми можуть окуповуватися, себто це не просто видатки, а інвестиції. На перший погляд, звучить дивно, але є цікаве дослідження, опубліковане в авторитетному NBER, яке підтверджує мої слова.

Економіст з Техаського університету Ендрю Барр та колеги дослідили дані по успішності в школі та зарплати понад 600 000 американців 30–40 років, які народилися в сім'ях з низькими доходами. Вони розділили досліджуваних на дві групи, у першої батьки отримали додаткові $1000–1800 (на умовно 1980 рік) від держави відразу після їх народження, в другій групі сім’ї з порівняними доходами таких виплат не мали. Порівнявши результати, вони виявили, що перші краще навчалися і мали менше проблем із поведінкою в дитинстві, а в 30+ років заробляли як мінімум на 3–4% більше. Тільки цього, за розрахунками авторів, вже достатньо, щоб вкладення держави в немовлят принесли прибуток, повернувшись у вигляді додаткових податкових надходжень.

Вплив на доходи дітей, сім’ї яких отримували допомогу - дуже значний, ось що зазначають автори:

Загалом, ми виявили, що на кожну додаткову 1000 доларів у дитинстві діти заробляють як мінімум на 1-2 відсотки більше у віці 20 років, а у віці 30+, можливо, ще більше. Ефекти для чоловіків, для яких у нас є найсильніший сигнал індивідуального доходу, вдвічі більше.

Чому інвестиції в немовлят окупаються? Все дуже просто: чим вищий людський капітал у людини, тим більші її доходи. Освіта виступає ключовим фактором, який впливає на заробіток. Відповідно, за умови, що батьки отримавши виплати від держави спрямують їх на покращення життя дитини (це можна контролювати через ваучери і тп) та на її навчання, значно впливають на доходи дитини в майбутньому. Відповідно, тим більше податків така дитина, коли виросте, зможе виплатити. Себто, соціалка в цьому контексті є інвестицією.

В цьому світлі, можна згадати роботу лівого економіста Тома Пікетті, який в своїй праці «Капітал в ХХІ столітті», крім знаменитої формули r>g, опису якої приділив майже всю книгу, зазначав про нерівність з дитинства. Він посилався на дослідження про доступність вищої освіти в США:

Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету.

Проблематика доступності освіти не тільки в її платній основі (можуть бути державні та приватні гранти для вразливих верств населення), а й в підготовці - школа дуже сильно впливає на потенціал дитини. Відповідно, покращення якості освіти є ще одним важливим фактором, який може зменшити нерівність.

Якщо зважити на дослідження Барра, проблема нерівності з дитинства або її зменшення, може бути вирішена, шляхом створення дизайну політик, які будуть направлені на вразливі верстви населення з метою підвищення їхнього людського капіталу. Простими словами, боротьба з нерівністю, яка є зараз ключовою темою в мейнстрімній економічній науці, може мати й інші шляхи вирішення, крім ідей додаткового податку на багацтво.

Проте, варто розуміти, що копіювати політики, які застосовувались в США варто не “copy-paste”, а адаптуючи їх, до наших реалій та інституційних умов. Нам варто памятати,людський капітал дуже сильно впливає на економічне зростання, що описано в багатьох дуже цитованих дослідженнях.

Конкретика | Patreon | Блог
467 viewsedited  09:46
Відкрити / Коментувати
2023-03-09 10:49:41 Теорія порівняльних переваг. Чому ІТ та чому в Україні не буде розвиненої промисловості?

Хочу запропонувати Вам поглянути на проблематику ідей щодо повернення “могуті” промисловості в Україну трішки під іншим кутом. Ми часто чуємо ідеї про необхідність будувати заводи чи активно залучати іноземних виробників і тп. Зазначу, що самі ідеї є правильним, але часто вони зводяться в абсолют через що створюють завищені очікування.

Я вже згадував про теорію порівняльних переваг Давіда Рікардо, коли наводив цікавий кейс з роботи економістки Естер Дюфло. На цей раз знову згадаємо про цю теорію та про важливість розвинених індустрій для залучення іноземних складних підприємств.

Про теорію порівняльних переваг Давіда Рікардо можна знайти згадки в будь-якому мейнстрімному підручнику з економіки. Зокрема, підручник Principles of Economics зазначає:

Ідея про те, що члени суспільства (прим. або держави) отримують вигоду, спеціалізуючись на тому, що вони вміють краще всього, має довгу історію і є однією з найбільш важливих і потужних ідей у всій економічній науці. Давід Рікардо, британський економіст XIX століття, точно сформулював це питання. Відповідно до теорії порівняльних переваг Рікардо, спеціалізація і вільна торгівля приносять користь всім торговими сторонам, навіть якщо деякі з них є «абсолютно» більш ефективними виробниками, ніж інші.

Здебільшого в підручниках для простоти розуміння наводять приклад, умовно Джейн та Біла, які живуть на острові. Якщо обидва будуть колоти дрова та збирати горіхи та ягоди, то це буде менш ефективно в силу того, що вони обоє володіють своїми абсолютними/порівняльними перевагами. Зокрема, Джейн може краще шукати та швидше збирати горіхи та ягоди, а Біл більше нарубати дров. В такому тандемі обидві сторони, обмінявшись своїми продуктами, отримають вигоду.

Якщо переходити до країн, то все звісно набагато складніше, бо їхні абсолютні чи порівняльні переваги складніші і формуються десятиліттями. Умовно, Джейн може накачати м'язи і теж рубати дрова, а Біл може тренувати витривалість і буде більш ефективним для пошуку горіхів. Відповідно, обидва можуть опанувати переваги один-одного, хоча стимули для обміну все ще залишається, бо витрачати час в їхніх умовах “безлюдного острову” краще на щось одне. Країни швидко набути тих чи інших переваг швидко не можуть і більше того часто вони їм просто недосяжні.

Сьогодні, коли компанія, яка виробляє складну продукцію, буде шукати де розмістити свій новий завод, вони звернуть увагу туди, де буде концентрація їхніх постачальників, комплектуючих або інфраструктура для доступу на ринки збуту. Те саме стосується і її кадрової політики: вона буде підібрати собі ту державу, де ринок праці може забезпечити її кваліфікованими робочими руками. Наприклад, якщо TSMC захоче побудувати новий завод для виробництва чіпів, вона піде в країну, де ринок праці забезпечить її кадрами, а місцеві виробники комплектуючими. Як правило, це все зустрічається лише в тих країнах, де існує індустрія, а освітня система випускає відповідної якості робочу силу. Саме тому є, свого роду, спеціалізація навіть між країнами Заходу, де кожна з них виробляє краще щось своє.

Висновок. Теорія Рікардо нам розповідає не лише про переваги вільної торгівлі, але й дає можливість замислитись про свої переваги. Наприклад, розвинені індустрії електроніки Кореї, Тайваня чи США або кваліфіковані кадри верстатобудування в Німеччині будуть приваблювати відповідно такі ж компанії або суміжні з ними. Себто, всі потенційні складні промислові об'єкти, які можуть зробити значний вклад в економіку, наблизивши нас до ХХІ століття в Україну, навіть з хорошими інститутами не підуть. Тому, нам варто сконцентруватися на розвитку своїх індустрії, які мають абсолютні (агро) та порівняльні (ІТ) переваги. Звісно, не треба закриватись від інших можливостей, проте вся увага повинна бути націлена на розвитку секторів в яких ми вже маємо сформовані індустрії. Особливо мова про ІТ, єдина індустрія ХХІ століття в Україні.

Конкретика | Patreon | Блог
422 views07:49
Відкрити / Коментувати
2023-03-04 10:11:02 Зовнішнє управління або втручання США - зло? Коротка історія опозиції в Кореї.

Економісти Peter J. Boettke, Christopher J. Coyne, Peter T. Leeson в статті «Institutional Stickiness and the New Development Economics» зазначали: «Інститути, які нав'язуються екзогенно, не мають соціальної пам'яті; (…) ігноруючи цей факт, реформатори переоцінюють свою здатність сприяти зростанню і недооцінюють роль внутрішніх змін в забезпеченні процвітання». Проте, не все так однозначно, як здається на перший погляд й зовнішній вплив може допомагати трансформувати інститути.

Опозиція в Кореї. Для зведення демократичних інститутів, де потрібно так багато: громадянське суспільство, свідомі еліти, людський капітал тощо, екзогенний вплив, може мати шанси на заснування інститутів. Кращим у цьому плані прикладом виступає Республіка Корея доби Пака Чон Хі. Абсолютний диктатор, який мав певний ступінь залежності від США, в один момент ледве не розробив ядерну зброю та не розв’язав війну. Він розганяв студентські демонстрації військовими, а політичних конкурентів намагався знищити. Однак, американська присутність і певні втручання таки заклали фундамент корейської демократії.

Майбутній демократичний президент Республіки Корея Кім Де Джун у 1973 році був викрадений з готелю в Японії спецслужбами Пака Чон Хі. Завданням викрадачів була ліквідація опозиційного політика. Після викрадення Кім зрозумів, що його хочуть вбити, коли човен увійшов в нейтральні води Японського моря, а на його голові опинився мішок, а на кінцівках важкі кайдани. Таким чином, спецпризначенці хотіли не просто вбити, але й позбутись його тіла. Посол США в Сеулі, як тільки дізнався про викрадення Кіма, одразу почав бити на сполох і вимагати зупинки операції Корейського ЦРУ. В результаті дій посла, та вмілих дій ЗС Японії вдалось запобігти вбивству Де Джуна. Проте, на цьому спроба ліквідації опозиційного політика не закінчилась. Після вбивства Пака в 1979 році його наступник генерал Чон Ду Хван, збирався стратити політика. У той момент вже втрутилась адміністрація президента Рональда Рейгана, радник якого заявив Ду Хвану, що США проти таких методів, а згодом 40-ий президент закликав його до реформ.

До чого вся ця історія? Корея ніколи не мала інклюзивних інститутів. Відповідно, влада досить швидко опинялась у диктаторів, спочатку був Лі Син Ман, потім Пак Чон Хі та Чон Ду Хван. Себто, ніякої демократії чи її традицій, просто не існувало. Відповідно, їх треба було створюватиз нуля. Тому, США, використовуючи свій вплив, патронували корейську опозицію. Більше того, співпраця в освіті та просвітництві призводила до того, що з університетів виходила опозиційна молодь. Хоча Пак Чон Хі насичував ВНЗ купою агентів, це вже ніяк не могло зупинити процес трансформації населення. Згодом, запит настільки зріс, що Чон Ду Хван змінив Конституцію, давши більше свобод, та погодився на демократичні вибори. В результаті чого в 1987 відбулись перші демократичні вибори, де демократи програли, але вже в 90-х взяли реванш і колишня опозиція, а саме Кім Єм Сан та Кім Де Джун займали “Блакитний палац”, остаточно провівши демократичні реформи.

Звісно, у цій історії не все так просто, бо свою роль зіграли й еліти та особливо економіка. Однак, можна точно сказати, що вплив США суттєво наблизив корейську державу до інклюзивних інститутів.
847 viewsedited  07:11
Відкрити / Коментувати
2023-02-28 14:01:09 Аджемоглу. Чому нації занепадають. Неоднозначні висновки?

Критика найвідомішої книги Аджемоглу та Робінсона більше стосується історичних прикладів та даних, ніж головного висновку, що інститути мають ключовий вплив на економічний розвиток. Хоча, роль інститутів в успіху Англії критикував економіст Грегорі Кларк, про що я писав раніше.

Що не так зі «Славною революцією»? З самою історичною подією все нормально, а от з її впливом на економіку, а точніше, інтерпретацією цього впливу, є нюанси. Нагадаю, її результатом стала зміна форми правління в Англії від абсолютної до конституційної монархії та заснування плюралістичних політичних інститутів. Ці події інтерпретують як такі, що внаслідок революції було залучено більш широкі маси людей, які були зацікавлені в стійких правилах, щодо захисту прав власності. Вони в свою чергу згідно інституційного підходу є ключовим інститутом для зведення успішної економіки..

Цю інтерпретацію підтримував нобелівський лауреат з економіки Дуглас Норт: «У статті, написаній мною спільно з Баррі Вайнгастом в 1989 році, стверджується, що фундаментальні зміни в англійському суспільстві, що відбулися в результаті «Славної революції», стали критично важливим фактором розвитку англійської економіки». Цю ж тезу дублюють і Аджемоглу та Робінсон у своїй книзі.

Проте, окрім критики Кларка, щодо ролі захисту прав власності і відповіді на неї з боку відомого історика економіки Роберта Алана, існують ще цікаві дані, а саме робота професорки Кембриджського університету Шейли Огілві та колеги. В своєму дуже масштабному дослідженні ролі інститутів в економічному зростанні професорка також згадувала цілу масу емпірічних робіт, які доводили, що захист прав власності в Англії існував ще в далекому 11 столітті. Однак, один з її висновків на мій погляд дуже цікавий: «Ми можемо остаточно виключити деякі дуже поширені гіпотези, які стверджують, що якийсь особливий єдиний інститут відіграє ключову причинну роль в економічному зростанні». Висновок корелює з мейнстрімом економічної думки, який зазначає, що немає одного універсального методу, як простимулювати економічне зростання і немає відповідно одного інституту, який зіграв вирішальну роль в історії успіху Англії. Себто, це комбінована інституційна система, в якій відіграє роль і культура і історія, на чому і зводяться інститути. Тому, теза про те, що все вирішила «Славна революція», є сильним спрощенням. До слова, сама робота професорки дуже цікава, і я повернусь до неї в наступних публікаціях.

Ще однією цікавим моментом у книзі Аджемоглу є популярний приклад КНДР та Республіки Корея. Зокрема, після поділу однієї країни на дві частини, вони розвивали різні типи інститутів: КНДР - екстрактивні інститути (обмеження прав широкої маси людей до економічної та політичної діяльності), а Республіка Корея - інклюзивні (протилежні екстрактивним); цим пояснюється різниця економічного розвитку. До самого пояснення й справді немає ніяких питань. Однак, з мого циклу статей про економічне диво Кореї, Ви пам'ятаєте, що режим Пака Чон Хі в Сеулі іноді мало чим відрізнявся від КНДР. Більше того, корупція до сих пір є проблемою Сеула, включно зі спробами еліт вигризати вигоди для своїх мега-корпорацій. Інші “азійські тигри” про які я також не раз писав мали і мають значні проблем з інклюзивними політичними інститутами. Відповідно, універсальної успішної комбінації політичних та економічних інститутів немає. Себто, якщо подивитись на Сінгапур, - там до сих пір є проблеми з політичними інститутами, при цьому економічні інклюзивні (як так?). На додачу, фундаменти цих економік закладені в далеко не інклюзивні періоди їхнього існування (в умовах диктатур).

На фоні цього виникає цікаве питання: що простимулювало перехід Республіки Корея до інклюзивності і як Сінгапуру вдається зберігати інклюзивні економічні інститути в умовах специфічних політичних? Відповідь є складною: доба трансформацій, вплив Заходу, дизайн їхніх систем, культурні особливості, а на всьому цьому й зведені їхні інститути.

Тому, у України не буде простого шляху до “першого світу”.

Конкретика | Patreon | Блог
1.8K viewsedited  11:01
Відкрити / Коментувати