Konkretyka

2022-08-31 13:09:12 Помер М.С. Горбачов. Чи варто його пам’ятати?

Минулого року я написав статтю про «Перебудову» в СРСР, де висвітлював роль «президента»* Горбачова. Вона вийшла комплементарною, що на мій погляд є помилкою. Проте в статті є цікаві факти про реформи другої половини 80-х років та ролі «президента».
*Чому лапки? Горбачов був обраний на з’їзді Народних депутатів СРСР. Самі ж депутати обрались значною мірою користуючись адміністративним ресурсом КПРС. Тому їх не можна назвати легітимними з точки зору демократичної традиції.

М. С. Горбачов — добро чи зло для України?
Будь-який російський політик, навіть з українським походженням є ворогом для нас. Щобільше, російський народ ніколи не був і не буде братнім чи дружним, бо це народ є носієм екстрактивних традицій (недемократичних) і всю свою історію він намагався зросійщити/знищити народи Східної Європи.

На додачу, якщо ми згадаємо історію, то побачимо, що всі спроби трансформувати росіян провалювались, починаючи від декабристів й закінчуючи самим Горбачовим. Що сказати, якщо «хороший руский» Єльцин створив суперпрезидентську Конституцію, яка заклала основи для режиму Путіна. А той самий Горбачов, який хоч і зробив багато кроків у напрямку інклюзивних інститутів в СРСР, з усім тим використовував адміністративний ресурс на виборах. Простими словами, для нас росіяни та їхні діячі ніколи не несли нічого доброго. І це не спроба фарбувати все в один колір, це просто історичний факт. Ціллю росіян всю нашу історію було якщо не фізичне знищення українців то зросійщення чи то лінгвоцид — знищення мови, культури та свідомості.

Чи був СРСР приречений, може роль М.С. Горбачова завищена?
І так, і ні, бо КНДР теж приречена, як і КНР. Але тут ключовий момент — час. «Президент» суттєво прискорив час краху «імперії зла». Нагадаю, що саме його маневр створив умови, коли в Політбюро СРСР засідали прихильники «Перебудови». Саме він прибрав більшість радянських мастодонтів (А. А. Громико), які могли підхопити «імперію зла», і повести по шляху ближчому до КНДР чи КНР. Себто, падіння режиму можна було відстрочити й невідомо наскільки. На додачу, ринкові реформи Горбачова запустили корупційні процеси у «червоних директорів» (директори великих підприємств), які захотіли стати власниками соціалістичного майна, а значить форсували децентралізацію СРСР.

РЕФОРМИ ГОРБАЧОВА НЕСВІДОМО ЗНИЩИЛИ СРСР.
Зараз є багато цитат від західних політиків про велич «президента». Однак, він нагодував отрутою (демократичні інститути) «імперію зла» не тому, що хотів звільнити поневолені народи, а навпаки думав, що цим зможе зміцнити СРСР. Він був прогресивним політиком совка, а не України чи Заходу. До того, якби не національна свідомість в Україні, яка значною мірою збереглась завдяки Галичині* ми могли не мати власної держави.
*Згадаймо «Революцію на граніті», тоді Студентське Братство Львівщини (+кияни та активісти з УСС) та деякі свідомі активісти з інших куточків України формували наше громадянське суспільство й запит на незалежність.

В Україні немає місця для російського світу, бо він у будь-якій своїй формі є антиукраїнським. До того ж його токсичність й отрута все ще існує на нашій землі. Зокрема, у вигляді вшанування окупаційної Червоної Армії (9 травня), і на жаль мої предки, як і багатьох громадян, воювали у лавах «освободітєлєй». Та це не привід шанувати армію і здобутки окупантів на державному рівні. Книги, твори в шкільних програмах чи пам’ятники на честь проросійських діячів культури — для всього цього у нас теж немає місця. І найголовніше, для самої російської мови немає місця в наших містах, для переходу громадян необхідно створити якісні умови аби подолати наслідки лінгвоциду.

В кінці, я подякую М. С. Горбачову, що його несвідомі дії зруйнували одну з версій «імперії зла» і одночасно з цим забуду назавжди, бо російським діячам і образам не місце в Україні. Відкрити / Коментувати

2022-08-29 09:47:26 Як впливає притік мігрантів на ринок праці? Емпіричні докази. Естер Дюфло. Абхіджит Банерджі. Частина І.

Нобелівська лауреатка з економіки Естер Дюфло та її колега (чоловік) випустили цікаву книгу - «Good Economics for Hard Times: Better Answers to Our Biggest Problems» (вже є в перекладі від Наш Формат). В ній вони окремо розглядають найбільш поширені проблеми, які турбують громадян, економістів та політиків. Одна з них - це притік мігрантів та їхній вплив на ринок праці. Існує стала думка (і в певних випадках вона має емпіричні підтвердження), що притік мігрантів знижує зарплати та стандарти праці для малокваліфікованих робітників, бо мігранти готові працювати умовно за «шмат хліба».

Однак, перш ніж почати, хочу звернути увагу на позицію авторів у питаннях ідеологізованості: до слова, вони слідують підходу мейнстримної економічної думки, яка також відкидає ідеологію та слідує емпіриці:

Безперечно, у цій книзі ми зробимо багато помилок. Такі помилки стосуються не тільки темпів зростання, передбачення яких здебільшого представляє безнадійну справу, а й відповідей на дещо вужчі питання, наприклад: чи допоможуть вуглеводні податки розв’язати проблему зміни клімату, як підвищення прибуткового податку позначиться на оплаті директорів або як універсальний базовий дохід впливатиме на структуру зайнятості. Але помиляються не лише економісти. Помилки роблять усі. Небезпеку становить не прорахування у власних силах, а надмірна відданість своїй точці зору, що призводить до нехтування безперечними фактами. Щоб досягти прогресу, ми повинні постійно повертатися до фактів, визнавати свої помилки та рухатися далі.

Саме таким підходом керується МВФ, Світовий банк та найбільші світові ЦБ (ФРС, ЄЦБ, Банк Японії). Саме тому при розгляді тих чи інших проблем економіки варто звертати увагу, а що ж про них каже мейнстрим.

Міграція та Емпіричні докази. Дюфло та колега посилаються на професора Прінстонського університету Девіда Кардо, який досліджував вплив «Маріельського випадку» на ринок праці в Маямі. Нагадаю, тоді диктатор Куби Кастро дозволив усім охочим покинути «острів свободи». Відповідно, у 1980 році до Маямі та сусідніх міст на човнах одномоментно мігрувало 125 тис. кубинців. В самому Маямі робоча сила зросла на 7%, але за результатами дослідження Кардо мігранти ніяким чином негативно не вплинули на заробітні плати чи зайнятість для місцевих жителів.

Економісти зазначають, що результати Кардо зазнають критики, але є й інші схожі висновки. Зокрема, вплив мігрантів з СРСР на Ізраїль - зазначу, що тоді кількість нових ізраїльтян сягала аж 12% населення (Велика Алія). На додачу, існує дослідження і стосовно США, зокрема, доби великої міграції 1910-1930 років. Всі ці дослідження не просто авторитетні, але й мають один спільний висновок - міграція не вплинула негативно на місцевий ринок праці. Звісно, у США не все було ідеально - наприклад, через культурні відмінності мігрантів та американців виникло політичне протистояння та набули нечуваного розмаху антиміграційні заборони, які поклали край масовій міграції. В Ізраїлі також було не все так просто, втім, в усіх випадках економічний ефект був радше позитивним.

Залучаємо мігрантів до України? На жаль, не все так просто - культурна інтеграція є ключовим аспектом, інакше те, що виглядає привабливим, може обернутися поганими наслідками (без інтеграції мігрантів зростає соціальна напруга в суспільстві). Ми вже маємо наслідки невирішеного «національного питання». Тому знання української мови, культури та історії повинно бути основою для будь-яких мігрантів тощо. А загалом, на мій погляд, необхідно думати про демографію українських громадян та стимулів для неї. Також варто пам’ятати, що приклади Ізраїлю та США (1910-1930) здебільшого говорять про мігрантів з відносно високим людським капіталом, які прибули до розвинених країн.

З усім тим, продовжимо в наступних постах розбирати працю Дюфло та колеги. А саме - чому класична теорія попиту та пропозиції у випадку з мігрантами не спрацювала та за яких умов мігранти негативно впливають на ринок праці та економіку вцілому. Відкрити / Коментувати

2022-08-24 20:48:30 День незалежності. Цінності.

Успіх країни, як кажуть численні емпіричні роботи економістів, визначає не її клімат, не вдале розташування на торгових шляхах, ні тим паче поява мудреця на владному престолі держави.

Успіх будує суспільство, яке формує правила гри державної системи:

Наше ставлення до верховенства закону, захисту прав власності та поваги до свобод.
Наше спільне розуміння того, якою повинна бути політична система та чому демократія є найвищою цінністю.
Наш імунітет до корупції й пройдисвітів в політикумі, епоха яких нарешті має завершитись.
Наша відповідальність за сплату та контроль податків, адже все купується державою за гроші платників податків.

Можна ще багато чого сказати про цінності та неформальні правила. Але, сьогодні День Народження держави Україна та, якщо висловитись більш художньо, то вона вже не наївна юна діва, а жінка, яка повернула собі пам’ять та силу.

З днем незалежності, Україно, та з днем народження українське громадянське суспільство. Відкрити / Коментувати

2022-08-22 12:05:01 Чому у США та Канаді вдалося, а Латинській Америці - ні? Аджемоглу, Джонсон, Робінсон.

У 2001 році автори опублікували вельми цікаве дослідження, яке повинно було допомогти у формуванні відповіді на запитання: “Чому одні країни бідні, а інші багаті?”. Також їхня стаття допомогла нам зрозуміти, як спадок колоністів у різних випадках вплинув на ті чи інші колонії, особливо на дві Америки та Африку.
Цікава примітка: Книги авторів, можна знайти українською мовою на сайті Наш Формат (не реклама, а порада).

Економісти звернули увагу, що європейські переселенці засновували різного типу інститути: в одних колоніях вони були інклюзивними, себто існувало верховенство права, самоврядування тощо, а в інших - екстрактивних, себто зведеними на насильстві (рабство, тоталітарна система). Однією з причин, чому в одних колоніях були якісні інститути, а в інших - ні, Аджемоглу та колеги вважають смертність переселенців, тобто там, де зовнішні умови були більш сприятливими (помірний клімат, невойовниче місцеве населення), там і створювалися більш інклюзивні системи, а там, де умови були поганими, домінували екстрактивні з метою максимальної експлуатації територій.
Цікава примітка: Існує критика методології Аджемоглу та колег, зокрема, звертають увагу на якість даних в їхніх моделях, позаяк зібрати повну data смертність поселенців сотні років тому дуже важко, тож критика має сенс.

З роботи Аджемоглу та колег, ми відаємо, чому США та Канада пішли інклюзивним шляхом, а та ж Латинська Америка та Африка - здебільшого екстрактивним. Причина полягала в тому, що переселенці у США зводили інститути, які захищали економічні та політичні права за аналогією Західної Європи. Натомість іспанські переселенці в Латинській Америці часто зводили інститути насильства (максимальний видобуток ресурсів), що вже у ХІХ та ХХ столітті простимулювало появу ренто-орієнтовних місцевих еліт вже у незалежних колоніях. Відтак, ми чудово бачимо принцип, про який писав ще Дуглас Норт - “path dependence”, або залежність від шляху. Тобто на якість інститутів у суспільстві сильно впливають умови, в якому саме суспільство жило та розвивалося.

Аби трохи розвинути цю думку, подивімося, що відбувалось в Бельгійському Конго, яке наводять Аджемоглу та колеги як еталонний приклад створення насильницьких режимів у колоніях:

Ганн і Дуіньян (1979) стверджують, що, наслідуючи приклад голландців в Індонезії, філософія бельгійського короля Леопольда полягала в тому, що «колонії повинні експлуатуватися не в рамках ринкової економіки, а за допомогою державного втручання та примусового вирощування товарних культур для продажу та розподілення державою за регульованими цінами». Жан-Філіп Піманс (1975) підрахував, що податкові ставки для африканців у Конго наближалися до 60 відсотків їхніх доходів у 1920-х і 1930-х роках. Богуміл Євсевицький (1983) пише, що в період, коли Леопольд був безпосереднім керівником, політика була «заснована на насильницькій експлуатації природних та людських ресурсів» з подальшим «руйнуванням економічного та соціального життя».

Після отримання незалежності еліти Конго отримали у спадок не тільки територію колонії, але й насильницькі інститути, які вони перейняли. Зокрема, еліти, як і колоністи почали орієнтуватись на отримання ренти або підтримку стратегії "посадив - викопав - продав". Себто еліти орієнтувалися не на розвиток людського капіталу та виробництв, а на продаж ресурсів, примітивної обробки та контролю влади, щоб вона ухвалювала закони в їхніх інтересах. Простими словами, колоністи пішли, а на їхні місце прийшли місцеві еліти.

Висновки. Аджемоглу та колеги продемонстрували не тільки цікавий причинно-наслідковий зв'язок того, як стимули колоністів вплинули на якість інститутів в колоніях, але й наштовхнули на думку стосовно цінностей, які сповідували самі колоністи. Це своєю чергою говорить нам, в Україні, що цінності мають вирішальне значення для нашого майбутнього. “Що посієш - те й пожнеш”. Відкрити / Коментувати

2022-08-17 11:02:36 Чи впливає географія держави на економічний розвиток? Дені Родрік та колеги.

Економісти завжди загадуються над питанням, як так сталося, що одні країни багаті, а інші - бідні. В цілому різниця в доходах між найбіднішими та найбагатшими державами сягає десятки разів. Цю тему я неодноразово зачіпав на каналі, тому всім, хто ще не встиг, раджу ознайомитися з цікавими постами:

Аджемогу, Робінсон. Вплив культури на інститути.
Демократія та економічне зростання. Публікації: (1) Еліас Папаіоанну та колега, (2) Дарон Аджемоглу та колеги (масштабне дослідження).

Робота Дені Родріка та колег була опублікована у 2002 році. За мету економісти поставили визначити, що краще пояснює міжкраїнові відмінності в їхньому економічному розвитку:

географічні фактори: в дослідженні взято за основу саме відстань від екватора (що дозволить врахувати особливості клімату тощо);
якість інститутів: спирається на індекс Кауфмана, Крея та Зойдо-Лобатона, який має під собою верховенство закону та захисту права власності;
інтеграція в міжнародну торгівлю.

Економісти взяли три вибірки країн: 64, 80 та 140. Провівши свої розрахунки, вони дійшли висновку, що саме якість інститутів краще за все пояснює різницю економічного розвитку між країнами. Ба більше, якість інститутів може безпосередньо впливати й на інтеграцію держави у світову торгівлю. Бо там, де царюють рівні правила, які завжди виконуються (верховенство закону/хороші суди), там і більша економічна активність. Бо економічні агенти відчувають, що вони захищені.

Своєю чергою Родрік та колеги визнають, що географія може впливати на якість інститутів. Зокрема, вони погоджуються з висновками роботи економістів Easterly, W., and R. Levine та їхнього дослідження “Tropics, Germs, and Crops: How Endowments Influence Economic Development”. Зокрема, що більш сприятливі умови клімату могли простимулювати розвиток якісніших інститутів.
Примітка: В Аджемоглу та Робінсона також є робота щодо впливу смертності колоністів (причина вищої/меншої смертності - клімат) на інститути, на висновки якої значно спиралися Родрік та його колеги, але про неї вже в наступному пості.

Отже, дослідження Родріка та колег вкотре підтверджує та наголошує на важливості інститутів. Також, вже з новіших робіт Аджемоглу та Робінсона, ми знаємо, що саме західний тип інститутів, заснований на інклюзивності (рівності прав та відкритості) куди більш успішний. Відтак, необхідно просто перетягнути їх в Україну і все одразу запрацює? Наприкінці роботи Родрік та колеги наводять чудову цитату Дугласа Норта:

Економіки, які переймають формальні правила іншої економіки, матимуть дуже різні характеристики продуктивності у порівнянні з першою економікою. (...) Мається на увазі, що перенесення формальних політичних та економічних правил успішних західних економік на країни третього світу та східноєвропейські економіки не є достатньою умовою для успішного економічного розвитку.

Норт говорить, що просто перенести інститути недостатньо - необхідно забезпечити їхнє правильне функціонування. Родрік згадує, що станом на 2002 рік в парі КНР та РФ перша мала соціалістичне законодавство (без гарантій прав власності), а друга за західним стандартом формально гарантувала захист прав власності. Втім, в КНР внутрішні інвестиції зростали (через низку причин та стимулів), а у РФ - ні. Причина полягала у правозастосуванні, що просто прийняти західні закони було недостатньо - необхідно забезпечити їхнє виконання. Тому РФ і програвала КНР в залученні інвестицій, хоча, здавалося б, так бути не повинно.

Висновок. Якісні інститути найсильніше впливають на економічний розвиток держави ніж інші фактори. Відкрити / Коментувати

2022-08-13 12:11:34 Якою повинна бути українізація? Is Галичина first?..

В одному з недавніх діалогів я висловив думку в стилі “Галичина first*, а всі інші потім”. А мій друг галичанин справедливо зауважив, що це не конструктивна, а дуже емоційна позиція, яка може нашкодити ідеї українізації.
*Аналогія “America First” — ізоляційні ідеї, хоч я й не ототожнював з цим, та це могли саме так зрозуміти. До слова, я ще дуже люблю Чернігів та Полтаву, хоч вся моя родина поколіннями живе в столиці.

Емоції дійсно владарюють над моїм розумом, коли постає тема війни, бо вона забрала в моєї родини дядька. Але вир емоцій — це поганий союзник, якщо твоя ціль поширювати україномовний контент.

Щобільше, подібна позиція може нашкодити ідеї українізації. І тоді слова третього Президента В. А. Ющенка стануть для нас вироком (цитував Дієго Гарсію):

“Доки Ви не розв’язали національне питання, ніколи не беріться за економічні чи соціальні перетворення — вони вам не вдадуться.”
(Тайм-код 1:29:00)
Примітка: У свій час я критикував таку думку, бо як виявилось усвідомлення ідентичності приходить лише з часом.

Але як розв’язати національне питання? Різко та безкомпромісно чи поступово й продумано? Проблема будь-якого різкого рішення, пропозиції яких іноді можна було почути й від мене, це можливість “наламати дров”, а не розв’язати проблему.

Зокрема, у російськомовних громадян не повинно бути відчуття, що їх хочуть перепрограмувати. Навпаки, у них має виникнути асоціація повернення до коренів.

Що значить до коренів? У більшості громадян в роду є багато україномовних предків та родичів. Ба більше, навіть у російських митців вони були. Зокрема, той же А. І. Чехов в дитинстві говорив українською мовою, а П. І. Чайковський за батьківською лінією походить від запорозьких козаків (М. В. Гоголя гадаю, не варто й згадувать). Тому навряд чи в роді того чи іншого громадянина України немає україномовних предків, які не потрапили під російську політику лінгвоциду.

Також, варто не забувати, що українська мова є мовою свободи (інклюзивні інститути). Якщо ми подивимось на нашу державність, то побачимо, що Галицько-волинське князівство мало скоріш більш інклюзивну систему (народне віче, боярська рада). Тією ж мовою говорили на Запорізькій Січі з її відкритими політичними інститутами, далі УНР з її зародками парламентаризму і нарешті сама держава Україна. Всі образи України в історії були інклюзивними, в той час як російська мова була мовою диктаторських режимів і в московії, і в російській імперії, і в СРСР, і в РФ.

Це не значить, що проголосивши все це, російськомовні враз перейдуть на українську. Скоріш за все трансформація триватиме цілі покоління, але крім ідей, які я описав вище потрібно створити багато стимулів для змін.

Стимулами можуть виступати 0% податку з компаній та фізичних осіб, які створюють україномовний контент (книги, відео, кінематограф, блогінг тощо). У тому числі потрібно спростити адміністрування діяльності. Адже митці мають займатись мистецтвом, а не бюрократією.

Кооперація держави та бізнесу у створенні україномовної озвучки/субтитрів серіалів (Netflix*), аніме (Crunchyroll) та корейських дорам. Суть цієї ініціативи в тім, що українське озвучення (чи дубляж) повинні виходити раніше, ніж російське, аби громадяни привчались дивитися лише українською.
*Netflix почав додавати українську мову, але при цьому українці за підписку повинні платити 20% ПДВ. Підкажіть, який телепень це придумав?!.

Література. Переклади іноземної художньої та академічної літератури повинні випереджати російські аналоги. Не менш важливим, я б сказав найважливішим є розвиток української книги.

Простими словами, варто надавати державні гранти та підтримку аби простір в Україні максимально ставав українським. Думаю, цим постом закрив питання мого “галицького націоналізму”, й сподіваюсь, що читачі мене пробачать, бо я дійсно більше люблю Львів, аніж рідний Київ. Відкрити / Коментувати

2022-08-11 13:41:30 10 000 на Конкретиці.

Дякую, спільноті телеграм каналу Останній Капіталіст за допомогу в досягненні цієї ачівки))

Для тих, хто полюбляє відео контент, то в спільноти є ютуб канал: https://www.youtube.com/c/ОстаннійКапіталіст/videos

P.S.: У нас можуть бути різні погляди на певні проблематики, але ми створені та існуємо завдяки запиту громадянського суспільства України і це найголовніше. Відкрити / Коментувати

2022-08-11 10:55:37 Британська імперія була зведена грабунками? Опіумні війни.

Минулого разу я описав кейс Іспанії, з якого ми зрозуміли, що її статус розвиненої економіки ніяк не пов'язаний з грабунками індіанців в Америці.

В цьому пості поговоримо про опіумні війни, які також часто пов’язують з успіхом Заходу.

Економіст Ха Джун Чанг у своїй книзі “Злі Самаритяни” навів опіумні війни як демонстрацію нерівності в міжнародній торгівлі з боку Британської імперії та її союзників. Справді практики імперіалізму в ХІХ столітті процвітали, але крім негативних ефектів були, як не дивно, й позитивні.

З усім тим, опіумні війни є вкрай ганебною сторінкою історії Заходу, а для Китаю вони стали початком “століття принижень”. Приводом для нападу Британії на Піднебесну був її торговий баланс. Себто Лондон більше імпортував з Китаю, ніж експортував до нього (відповідно мав відтік цінних металів - золота та срібла). Зокрема, головною статтею імпорту для британців був чай, який активно в ту добу підкорював “туманний Альбіон”.

Спочатку англійці розв’язали проблему шляхом нарощування експорту опіуму до Китаю (часто контрабандним шляхом), фактично підсадивши китайців на наркотики. Втім, політика закритості Китаю та ініціативи його уряду ледь не перекрили весь потік отрути.

Аби запобігти втраті вже свого профіциту, Британія у 1839 році атакувала Китай. За результатами війни імперія отримала легальне право продавати опіум в низці портів держави. Вже у 1856 році Британія вирішила подвоїти ставки й разом із Францією та США напала вдруге, в результаті чого отримала право продавати опіум вже по всій країні.

Якщо ми розглянемо графік, то побачимо, що експорт опіуму у ХІХ столітті зріс ледь не у 30 разів. Відтак, вже Британія мала значний торговий профіцит з Китаєм.

Ще одним результатом війн стали територіальні поступки, зокрема Росії, яка напряму участі в конфлікті не брала, але скористалася слабкістю Китаю, відійшов Далекий схід. Британія отримала Гонконг, а її союзники (Франція та США) право на продаж опіуму.

Невже от він, аргумент, що Британія та Захід зводили свою економічну велич на завоюваннях та грабунках інших територій? Абсурдно стверджувати, що від перемоги над Китаєм не було ніякого зиску, але одного лише потоку золота недостатньо для успішної економіки. Це нам доводять емпіричні роботи економістів (інституційна школа) Норта, Аджемоглу, Робінсона, Джонсона, Сколоффа та багатьох інших. В них на основі великої вибірки даних вони показували («Чому нації занепадають» та багато емпірічних статей), що якість інститутів в державі є першорядною основою для успіху, себто верховенство закону, вільна політична та економічна конкуренція тощо.

До того ж ми маємо кейси Іспанської імперії чи сучасних автократій, як-то Росія чи арабські країни, які так і не стали передовими державами, попри те, що мали безпрецедентні потоки легких грошей. Простими словами, немає якогось одного фактору чи банального розбою, яким займався іноді Захід, аби в наші часи звести розвинену економіку. Все, як завжди, складніше за прості ланцюжки.

NBER опублікував цікаве дослідження економістів, яке взагалі говорить, що разом із негативними наслідками опіумних війн існували й позитивні. Зокрема, економісти зазначають, що результатом втручання Заходу стала зміна ринків капіталу Китаю. В результаті цього, відбувся зсув економічної активності із внутрішніх до портових регіонів Китаю (зона де жили європейці). До слова, саме вони зараз є локомотивами китайської економіки та експорту. Також, саме з цих регіонів в добу після опіумних війн почалась активна індустріалізація та залучення більш ефективних західних технологій та практик.

Висновок. Опіумні війни дійсно стали злочином Заходу. Втім, вони не могли стати запорукою його успіху - ба більше, Китай, який зазнав страшних негативних наслідків через ці війни, отримав й позитивні. Саме через прибережні території, які розвивалися після опіумних війн, сучасна Піднебесна виходить на світовий ринок - і це я ще не згадую Гонконг, який Британія прокачала та повернула у 1997 році. Відкрити / Коментувати

2022-08-05 11:03:53 Кріпосне право. Як російська еліта продала селянам землю в 4 рази дорожче.

Сьогодні кріпосна система ввижається чимось далеким та забутим, але насправді негативні ефекти від її існування відчуваються й досі. Економісти Йоганес Баггл та Стівен Нафцігер у своєму дослідженні писали:

Ми знаходимо переконливі докази того, що нерівність у власності на землю та пов'язані з ним перешкоди для накопичення людського капіталу створювали нерівні умови до індустріалізації у Росії. Ці перешкоди, які зазнали колишні регіони кріпаків, обмежували там урбанізацію та перехід до сучасної промисловості.[1].
Примітка: Дослідження проблеми кріпосного права зачіпає окремі регіони колишньої імперії, проте це лише впливає на силу негативних ефектів для кожного окремого регіону.

Своєю чергою економісти Андрій Маркевич та Катерина Журавська у своєму дослідженні прийшли до висновку, що, якби кріпацтво скасували у 1820 році, за їхньою моделлю у 1913 році імперія мала б у півтора-два рази вищий ВВП [2]. Тобто можна уявити масштаб впливу кріпосної системи на економіку.

Настільки ці висновки є авторитетними? Вони опубліковані в топ академ журналах The Review of Economics and Statistics та American Economic Review, які вважаються одними з найавторитетніших (через високі вимоги до якості даних).

Як ми бачимо, кріпосна система була надзвичайно токсичною, але куди жахливішою вона виявилась для наших із Вами предків, що жили в “тюрмі народів”.

Зокрема, у 1861 році цар Александр ІІ скасував кріпацтво, але земля селян не була передана їм у право власності - було лише надане право її викупити у поміщиків. До слова, це свавілля царя над людьми стала однією з причин, яка надихнула опозицію на винищення бюрократії та самого царя.

Селяни переплатили в 4 рази? Професор МІТ Овсій Домар у 1985 році опублікував статтю [3], в якій вирішив з'ясувати, чи не були завищені ціни на землю, яку давали на викуп селянству. Суть в тому, що Російська імперія - це класична держава з екстрактивними інститутами, де завжди існували “рівніші за рівних”. Себто дворянство та бюрократія могли доїти населення як тільки забажають, бо лише вони встановлювали правила, сам народ не мав ніякого політичного представництва у владі і, як наслідок, впливу.

Домар у своїй статті зазначає, що існувала практика, коли селянам продавали неплодоносні землі. Себто в тій системі відносин селянину можна було нав'язати “низької якості” землю тощо. Відтак, селянин замість рабства буквального ставав рабом кредитним з усіма можливими наслідками або й більше - брав землю в оренду у поміщика і фактично “добровільно” повертався в залежність від нього.

Автор наводить досить “веселі” цифри: на Півночі імперії переплата за землю могла становити 4 рази, на Півдні - 3.3 раза, а на Заході - 1.9 раза (від умовно ринкової вартості).
Примітка: Домар вказує на проблему якості даних, тому у висновку він не згадує ці цифри, а лише зазначає, що джерела свідчать, що переплата була, але її точну величину встановити неможливо (припускаю, що джерела знищені).

Простими словами, Росія не просто сотні років експлуатувала селян як рабів, а ще й дала заробити своїм елітам на їхньому “звільненні”. З цього виникає просте запитання: які люди можуть ностальгувати по Росії? Що з ними не так?

Людина в Росії завжди була безправною, “грязью” і кейс “звільнення селянства” вкотре це доводить.

Джерела:
1. Johannes C. Buggle. Steven Nafziger. Long-Run Consequences of Labor Coercion: Evidence from Russian Serfdom. 2021.
2. Andrei Markevich, Ekaterina Zhuravskaya. Economic Effects of the Abolition of Serfdom: Evidence from the Russian Empire. 2017.
3. Domar E. Were the Russian serfs overcharged for their land in 1861? The history of one historical table, 1985, MIT. Відкрити / Коментувати

2022-08-01 10:59:20 Як багато людей заробляє на біржі? Як правильно інвестувати?

Одразу зазначу, що це не реклама, але я завжди радий порадити цікаві проекти на кшталт iPan від Любомира Остапіва (підписатись!). Він разом зі своєю командою вже багато років просуває фінансову грамотність в Україні та навіть написав цікаву книжку «Любов та бюджет».

Цікаві публікації від iPan:

5 гріхів інвестора та що робити в кризу;
Навала клонів, або як відшукати "саме той" ETF;
Фінансові поради для тих, хто знайшов тимчасовий прихисток в Німеччині.

Чому важливо знати, як керувати власними заощадженнями? В першу чергу, аби не уклепатися на усілякі піраміди чи “курси успіху”. Для прикладу, наш інтернет потопає в рекламі різноманітних “успішних брокерів/інвестиційних фондів” чи курсів з трейдингу.

На додачу, образ спекулянта на біржі сильно романтизований через те, як їх зображають в кіно, і багато хто може повірити, що обрати шлях «трейдера» - це легкий заробіток. Проте сам ринок вже дуже далекий від тих образів та “легкості”, яку ми бачимо в романі «Біржовий спекулянт» Едвіна Лефевра чи документалках про успіх з Wall Street.

Звісно, це не означає, що біржа несе в собі небезпеку - навпаки, якщо правильно підібрати інструменти та знати базові правила, вона дійсно може захистити Ваші заощадження від інфляції. Зокрема, у того ж Любомира Ви знайдете багато цікавих матеріалів на кшталт чому варто відкривати рахунок в Interactive brokers, як ETF може допомогти диверсифікувати ваші заощадження та як сплачувати податки (особливо рекомендую ці відео Любомира).

Своєю чергою, якщо Вас таки заволікає романтика Day Trading (щоденна торгівля, себто активна спекуляція), Ви можете обрати самостійний шлях пізнання фондового ринку чи зацікавитися щоденною торгівлею з кредитним плечем. До слова, кредитне плече як збільшує «виграш» від спекуляції, так і подвоює втрати у випадку невдачі. На практиці не так багато людей можуть вправно спекулювати на фондовому ринку, бо контроль власного ризику є надзвичайно складним.

На додачу, емпіричні дослідження показують зовсім невтішні цифри для людей, які захоплюються Day Trading:

Автори: Fernando Chague. Rodrigo De-Losso. Bruno Giovannetti.
Публікація: Day Trading for a Living?
Результати: Автори дослідили результати роботи спекулянтів на бразильському ф'ючерсному ринку в період з 2013 по 2015 рік: 97% усіх людей, які провели понад 300 днів на біржі, втратили гроші. Лише 1,1% заробляли більше за мінімальну заробітну плату в Бразилії, і лише 0,5% заробляли більше за початкову зарплату банківського касира - і все це з великим ризиком.

Автори: Brad M. Barber. Yi-Tsung Lee. Yu-Jane Liu. Terrance Odean. Ke Zhang.
Публікація: Do Day Traders Rationally Learn About Their Ability?
Результати: Автори досліджували результати роботи інвесторів, які займалися Day Trading в період з 1992 по 2006 рік на фондовому ринку Тайваню. За їхніми даними 75% трейдерів покидають ринок впродовж двох років.

Висновки цих досліджень, звісно, не констатують, що всі, хто спекулює на фондовому ринку, самостійно втрачають гроші - завжди є той самий 1%. Але вірогідність потрапити в цей клуб щасливчиків вкрай мала. Тому, коли Ви думаєте, що робити зі своїми заощадженнями, то придивіться до банківських депозитів, державних облігацій та спробуйте почитати iPan, який може порадити інші напрямки для збереження Ваших заощаджень.

Інвестуйте з розумом, оцінюйте свої ризики та прокачуйте власну фінансову грамотність. Відкрити / Коментувати