Згадав одну смішну історію. Ну принаймні зараз це смішно згаду | KOPCHATOV veterano

Згадав одну смішну історію. Ну принаймні зараз це смішно згадувати, а тоді смішно не було.

Я коли прийшов до тями в лікарні після того як мене евакуювали і прооперували, це вже була ніч. Мій телефон був в моїх товаришів, вони мені його привезли через декілька днів.
Так ось.
Коли я прийшов до тями, лікарка запитала мене як зв‘язатись з моїми родичами. Я сказав щоб вона знайшла мою сестру в інстаграмі і написала їй. Лікарка знайшла сестру, написала їй - «це 9 міська лікарня міста Запоріжжя, в нас знаходиться Ваш брат. (Номер телефону) подзвоніть нам».

Так от мені потім сестра розповідала про цю розмову

Дзвонить вона цій лікаркі. Лікарка каже - «в нас Ваш брат знаходиться. Його розстріляли, але з ним вже все ок. Тільки не треба все кидати і їхати в Запоріжжя»

Я пам‘ятаю коли мене вигружали пацани з карети швидкої допомоги на каталку, то лікарі запитали в мене що зімною сталось, щоб розуміти характер поранень ітд. Я тоді був притомний, говорив погано, але говорив. І я сказав їм що мене розстріляли.

Пам‘ятаю як мене везли на каталці до операційної, в мене то зникало то з‘являлось світло в очах. На ходу мені кололи морфін і ще купу всяких препаратів. Але я тоді коли побачив лікарів то трохи зрадів. Бо чудово розумів що якщо я вже в лікарні, то шансів вижити вже більше.