«Не знаю як це назвати насправді - виставою чи перформансом. | Космос Табір

«Не знаю як це назвати насправді - виставою чи перформансом.

Схарактеризую структуру як дуалістичну - маятникову. Глядача протягнули крізь виставу, занурючи в різні, часом протилежні, стани: грубість і ніжність, сексуальна розкутість і формалізм, динамічні рухи та статичні паузи, смішне циркове кривляння і лірика, реальність живої плоті та залипання в екран, тупа простота очевидності та глибина сакральності.
Хоча здається що структура історії зверстана з грубих клаптів, насправді вона плавна, поблажлива до глядача, непомітно за ручку заводить в ці маятникові стани.

Сама постановка сцен була місцями банальна (через простоту форми, бо все відбувалось в пустому приміщенні, а декорації та реквізит з гівна-і-палок) але тексти, пропрацювання деталей, робота акторів, світло і музика створювали неймовірну глибину.
Окремо я б оцінив проломлення 4-ї стіни: глядача ніби запрошують підходити ближче і заглядати в дію з різних боків, але робиш це з острахом, бо відчуваєш що можеш напоротись на грубість або образу, і це все буде майстерно зрежисованою частиною дійства. Тому, коли підходиш ближче до акторів в кров впорскується адреналін, так ніби спостерігаєш вуличну бійку.

Для мене це твір про те як важко проявляти любов і ніжність, в брудному, пустому, мрущому, лицемірному, атомізованому світі. І нести свою любов і ніжність через весь цей бардак не заради високої мети чи красивої мрії. А тому що іншого шляху нема, вибору нема, варіантів жити нема, крім як проявляти любов і ніжність.

Фінал схожий на коротенький кислотний тріп, коли ти не можеш повірити що те що ти бачиш відбувається насправді, але бачиш це так чітко, так чесно, так глибоко в собі, і з такою вірою, ніби вперше в житті спостерігаєш істину»

Сергій, директор ГО "Космос Табір", про театральний проєкт RADIATION