2022-07-15 23:09:17
Київ…
Вокзал…
Дощ…
Я виходжу з вагона поїзда, в якому їхала на 2 години довше, ніж того вимагав розклад. Погода посеред літа не тішить, проте дощ своїми легенькими краплинами знімає всю спеку, розчиняє задушливе повітря, наповнюючи його вологою та свіжістю.
Я була готова до такого перебігу подій, завжди продивляюсь прогноз погоди, проте не завжди його слухаю. На щастя, сьогодні, виходячи з дому о 5 ранку, я таки вирішила взяти парасольку.
Але, знаєте, дощ таки літній і він так моросить, що навіть соромно розкривати парасольку, але і без неї йти не варіант. Тому я все таки віддаю перевагу комфорту та йду одна на весь Київ під парасолькою.
Я вийшла так рано, а вже майже день добігає кінця, вже 2 година дня, а я все що зробила - це розкрила парасолю та зробила вигляд, ніби я зроблена з цукру і можу розтанути під дощем. Але це для перехожих, не для себе.
Вони проходять повз, їм байдуже… Байдуже на мене та і на себе їм байдуже. Вони йдуть по своїм справам. А ви знаєте, як це класно, придумувати всім перехожим нове життя? Можливо ти вгадаєш, а можливо цей перехожий з радістю б обрав твій варіант свого життя. Ти це не дізнаєшся, але це так цікаво, здогадуватись чому цей хлопець дивиться в телефон та посміхається: можливо він отримав бажане повідомлення від дівчини, можливо обговорює плани на вечір з своїм другом, можливо це черговий смішний тікток, або ж дивиться на мертвих русаків (мене, наприклад, тільки останній пункт змушує посміхатись). Цікаво… Але це лишиться в здогадках.
А чому ця дівчина біжить під дощем на вокзал? Вона без речей, але дивиться весь час на годинник. Певно когось зустріти має, можливо це дуже очікувана зустріч, проте щось зашкодило її планам і вона тепер запізнюється. Чому ж? Можливо гарячу воду вимкнули і вона мила голову в тазику, можливо вона проспала, бо не могла заснути від очікування, а можливо трамвай їхав дуже повільно? Цікаво…
І так дивишся на людей, це так зачаровує, що забуваєш про своє життя, яке нікому не потрібне, ні перехожим, ні мені. Так і живу, посмішка на обличчі, порожнеча всередині. Щось я сьогодні без настрою, якась апатія. Певно перегоріла, як звичайна дешева лампочка. Але й таке буває, потрібно просто купити нову, по-сучасному - зробити ребрендинг.
Йду, а що ж робити, хочу вдихати кожен сантиметр кубічний повітря Києва, хочу дихати, насолоджуватись. Сьогодні вже додому.
Справи чекають, адже мій графік змістився аж на 2 години. Спати хочу, але я читала Жадана, не спала. Чи я засмучена цим? Ні в якому разі.
І як завжди, я зустрічаю українок з проросійською позицією. Хоча ні, певно вона не за росію, вони просто проти України, все тут не так. Але як це так? Ніхто не знає.
Маю за честь перевиховати їх, розповісти, що Україна - це Батьківщина, любити її маємо. Вони слухають, але не чують, вони кивають, але не розуміють. Сумно, плакати хочу, але немає сил. Продовжую жити, адже є заради кого. Заради того, хто зараз захищає мене, моїх рідних, своїх рідних, всю Україну і, навіть, цих панянок, які не знають, що ім так, а , що не так.
Він боронить, щоб жили, я живу, я це роблю. Важко, а кому зараз легко?
Так і день минає: перехожі, думки, про перехожих, про коханого, про подруг.
Вже й вечір. Швидко. Я на вокзалі. Тривога, сирена волає, наче ракета вже близько. Страх. Диспетчер повідомляє про небезпеку, про укриття, але ніхто не йде. Страшно всім, але ще страшніша невідомість. Всі сидять на вокзалі, людей багато, дуже багато, багато і історій про них. З якимсь відчаєм всі дивляться один на одного, хтось намагається посміхатись, та і я посміхаюсь. Не плакати ж (та хотілось).
Живемо. Оголошення про відбій, але немає спокою, боїшся все одно. Головне не показувати цього. Думаю, багато людей відчувають те, що й я, але також не показують.
А ось і мій потяг. Додому… але чи є в мене дім? Не в фізичному плані, а в духовному? Та певно, просто ще його не знайшла. Живу в поїздах. Живу.
Їду, пишу, плачу від того, що пишу. Радію. Буду писати, але вже завтра не напишу. Вірю в краще, стається гірше. Тому не загадую.
Живу. Кохаю. Шукаю щось: себе чи натхнення, не знаю.
На добраніч.
20 viewsedited 20:09
К
