Перш за все, такий вид виконавчих написів сам по собі є незако | Кредитні справи UA

Перш за все, такий вид виконавчих написів сам по собі є незаконним, оскільки вчиняється не на нотаріально посвідчених договорах, а на Заявах-анкетах про отримання кредиту, а інколи навіть на онлайн-договорах без підпису позичальника, до того ж з пропущенням строків позовної давності та за відсутності доказів повідомлення позичальника.
Судова практика в цьому питанні майже однозначна – більшість позовів «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню» — задовольняються судами. Однак, дуже неоднорідна практика, щодо питання територіальної підсудності та необхідності сплати судового збору.
Незважаючи на відповідне рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, яким визначено що положення Закону «Про захист прав споживачів» розповсюджуються в тому числі і на відносини які виникають між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору та відповідну ухвалу Великої Палати Верховного Суду 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, такі позови суд першої інстанції залишає без руху та зобов’язує сплатити судовий збір .
Остаточну крапку в цьому питанні поставив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 743/1481/21.
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
У статті 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).