BDSM Чуєш, це нібито гірше за бед-тріп – сумний відбиток, незр | Андрій Шадрін - Від руки еtc. Крінжопіль власних поезій.

BDSM
Чуєш, це нібито
гірше за бед-тріп –
сумний відбиток,
незрозумілий кліп,
від дорогої стрази
відтятий кавалок –
оце наше садо-мазо
в саду цнотливих весталок.
Це нібито лезом –
по самому змісту,
коли ходиш по місту
невиліковно тверезим,
та шукаєш гада,
який придумав це все –
і наше мазо-садо
в саду у стилі сецесії.
Це ніби потрапити
глибше ніж у себе –
розгубленим клаптиком
срібнострілого Феба,
в забуту місячну фазу –
не більш і не менш, –
оце наше садо-мазо
в саду злих унтерменш.
Це як пил на полиці,
що стирати даремно,
а секс – то дурниці,
хоча, звичайно, приємно,
й линялі післяфрази,
що краще б не знать його,
оце наше садо-мазо
в саду із космічним радіо.
Це ніби розгубився,
і раптово почув
несамовитий ґрув
з вуст серійного вбивці,
російське «нє нада!»
в українському «треба», –
оце наше мазо-садо
в саду з прокуреним небом.
Чуєш, це нібито
ліпше за могилу –
клекотання лібідо
у тремтінні тіла,
дикий стогін Евтерпи
від оргазму поем –
цей наш дивний, мертвий,
вічно живий BDSM.