21 січня 2014 року Юрія Вербицького викрали з приміщення офтал | Освітня Криївка
21 січня 2014 року Юрія Вербицького викрали з приміщення офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні у місті Києві, куди його привезли з Будинку профспілок для надання медичної допомоги через травму ока. 22 січня 2014 року тіло Юрія Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі
Вічна пам'ять!
Світлої пам’яті Героя України Юрія Вербицького
.. З переламаними ногами та ребрами він повз по снігу, бо ніколи не знав що таке "здатися"...
... Він спокійно говорив зі своїми вбивцями українською, стверджуючи, що львів'янин, бо не звик боятися...
Людина, що підкорювала найвищі вершини світу, - пeрший вбитий під час Майдану... Його викрали тітушки і вивезли в ліс із ще одним активістом Революції Гідності...
... Покалічене до невпізнання тіло Юрія було знайдено біля лісосмуги, зі слідами численних тортур...
При упізнанні було очевидно, що ноги перебиті – виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, поламані ребра випирали з правого боку зі шкіри. Експертиза виявила, що Вербицького жорстоко і довго катували. Вбивці кинули покаліченого Юрія в лісі на морозі вмирати...
Справедливість та право на неї - важка праця кожного громадянина...
Юрій Вербицький був жителем міста Львова. Був науковцем-сейсмографом – працював інженером відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. С. Суботіна у Львові, мав вчений ступінь кандидата наук.
В житті він був прихильником здорового способу проведення вільного часу, займався спортом. Дуже любив гори, був знаним у Львові альпіністом, а підкорення нових гірських вершин стало захопленням його життя. Як розповіли друзі Вербицького, його ніколи не лякали складні маршрути на гірських схилах, а витривалості та загартованості йому було не позичати, він неодноразово ходив в гори зимою. Не боявся ризикувати та вмів приборкувати свій внутрішній страх, а долання перешкод та труднощів, якими супроводжується будь-яке підкорення вершини, було для нього звичною справою. Гори загартували Юрія, зробивши його духовно сильним чоловіком. Колись, п’ять років раніше, під час сходження на одну із вершин Кавказьких гір він зірвався зі скелі та покалічив ногу. Але цей прикрий випадок не зміг змусити Юрія відмовитись від свого далеко не безпечного захоплення. А ще він був людиною, яка не кине в біді, завжди готовий підтримати та прийти на допомогу іншим, не зважаючи на можливу небезпеку. Одного разу він навіть ледь не загинув від каменепаду, коли рятував людей в горах.
В житті Юрій Вербицький був добрим і неконфліктним чоловіком, а ще – добросусідською і дуже порядною людиною.
Любив фотографувати, а також слухати рок-музику. Любив свого собаку Альпа, на що пес відповідав своєму господареві взаємною любов’ю. Абсолютно не цікавився політикою, був людиною аполітичною, але при цьому дуже чутливою до будь-якої несправедливості. Тому, коли почались протести в Києві, він взяв відпустку за власний рахунок та поїхав на Майдан, бо вважав своїм обов’язком бути там серед тих людей, котрі вийшли висловити свою думку злочинній владі.
Звичайно, Юрій був сильною, витривалою людиною, і ці страшні побої не зламали його дух. Він до останнього боровся за життя, скільки міг з переламаними ногами повз по снігу, намагаючись вибратись з того лісу до людей. Але отримані важкі травми та тріскучі морози, які в ті дні були в Києві та околицях, все ж зробили свою страшну справу. За офіційною версією лікарів причиною смерті стало переохолодження.
23 січня 2014 року увесь Львів прощався зі своїм Героєм. Було оголошено жалобу за невинно вбитим чоловіком, а на будівлях міста вивішені державні прапори України із траурними стрічками. Щоб попрощатись з Юрієм Вербицьким, до Храму Різдва Пресвятої Богородиці прийшли тисячі львів’ян – від керівників міста та області, друзів, знайомих до простих городян, які раніше навіть не знали Юрія. Поховали загиблого на Личаківському цвинтарі у Львові.
