Григорій Перегіняк – командир першої сотні УПА Григорій Перег | Освітня Криївка

Григорій Перегіняк – командир першої сотні УПА

Григорій Перегіняк. Серед односельців його ще часто називали Гриць, «Борсук». Народився Гриць 7 лютого 1910 року в Старому Угринові що на Калущині. Уже з раннього дитинства Гриць змушений був працювати, адже після смерті батька він залишився один із мамою. Мама все своє життя була сільською служницею. Щоб утримувати сина, вона важко працювала і малий Гриць часто наймався до заможних односельців. Пізнаючи всі перепитії життя, юнак навчається ковальського ремесла у місцевого майстра і згодом стає незалежним ковалем. В селі усі його знали як порядного і совісного ремісника, за що і поважали. Ковальська справа загартувала юнака фізично, а на формування світогляду впливає діяльність Бандери в рідному селі, і уже в 30-х роках він вступає в ряди ОУН.
Якось, чекаючи на замовлення, один із жителів села розповідав Грицю про солтиса-поляка, який дозволяв собі різні безчинства. Отримавши свій виріб, той пішов, не звернувши уваги на молодого коваля, на те, як його розповідь вразила юнака, почуття кривди в якого було надзвичайно загострене. Сільського війта, польського угідника Ільківа, якого в селі ще називали Хрущем, Гриць вирішив убити. Смерть його застала у власному будинку від кулі, випущеної із переробленого, вкороченого Грицем, кріса.
(В ті дні Гриць хворів і про це знали кілька односельців.) Повернувшись додому, Гриць ще довго не міг себе опанувати, заснути. Прийшов до тями, щойно побачивши перед собою двох поліціянтів із кількома сусідами. Його стан та свідчення сільських газдів переконали поліціянтів в тому, що Гриць не міг вбити солтиса. Залишившись сам, він зрозумів, що для нього все скінчилось досить таки добре.
Уже через кілька днів стало відомо, що поляки арештували сільського хлопця, який до цього вбивства причетним не був. Гриць сам добровільно зголосився до поліційного постерунку. За неповних два тижні судових тягянин у Станіславі, присуд був готовий: довічне ув’язнення у в’язниці Святий Хрест у Келецькому воєводстві.
В той час після Варшавського та Львівського судових процесів у стінах цієї тюрми перебували Степан Бандера, Микола Климишин та Ярослав Карпинець, які відбували довічне ув’язнення за причетність до вбивства польського міністра Броніслава Пєрацького.
«Він мав тяжке життя, тому в’язничне для нього мимо всього було мов би відпочинок, і в той час, коли я з ним був разом, він виглядав дуже добре. Також дуже йому це помогло психічно, що він стрінувся із нами. Головно з Бандерою… Коли син священика сидить у тій самій в’язниці, то це для нього найкращий доказ, що з ним ще не так найгірше…» - згадував Микола Климишин.
Фізично Гриць виглядав досить добре. Стійко переносив вкрай тяжкі умови в’язничного життя. А от із освітою була значна проблема. Та уже у в’язниці почалися докорінні зміни. Лебідь організував для зовсім неграмотного Перегіняка та інших в’язнів лекції, і як результат Гриць пройшов увесь курс неповної середньої школи. Навчання восновному проходило вечорами та по святах, оскільки весь світловий день ішов на роботу у в’язниці. Наставник Григорія Микола Климишин писав: «Найбільше вибивався Перегіняк. Він втягував у себе, як губка, все, що йому було сказане. І розумів все дуже легко…».
До перших днів німецько-польської війни Григорій Перегіняк залишався у польській тюрмі. З початком війни багатьох в’язнів розстріляли, частину евакуювали на схід Польщі. Саме евакуйованим в’язням вдалося частково врятуватися, так як їх наздогнала наступаюча німецька армія. Серед них і наш земляк. Опісля Гриць перебирається до Кракова, де приєднується до прихильників ОУН, очолюваного Степаном Бандерою. На той час він був уже добре вишколений. Багато читав, займався самоосвітою і пройшов три курси військових вишколів ОУН: рекрутський, підстаршинський та старшинський.
Як стверджує Климишин, в 1940 році він мав зустріч із Перегіняком у Кракові. В той час Гриць перебував у Страховицях, де базувалися відділи, що стерегли військові об’єкти.