21 квітня 1996 року російськими спецслужбами та військовими бу | Освітня Криївка

21 квітня 1996 року російськими спецслужбами та військовими був вбитий перший президент самопроголошеної Чеченської республіки Ічкерія Джохар Дудаєв.
15 лютого 1944 року у вагоні тюремного товарняка народився Джохар Дудаєв — чеченський військовий, державний та політичний діяч, лідер чеченського визвольного руху у 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія.
Крах Радянського Союзу став для багатьох поневолених народів шансом отримати довгоочікувану свободу. Тоді, наприкінці 80-х, рух за незалежність розпочали естонці. Джохар Дудаєв, генерал авіації СРСР, який в Естонії командував дивізією важких бомбардувальників, отримав наказ від радянського керівництва блокувати естонське телебачення, аби не допустити того, що насправді було невідворотним, – відновлення незалежності Естонії. Наказ Дудаєв тоді проігнорував, звільнився у запас і повернувся в Чечню – боротися за свободу власного народу.
У 1991 році, після проголошення незалежності та утворення світської Чеченської Республіки Ічкерія, Джохар Дудаєв стає першим президентом держави. Уже наступного року була ухвалена Конституція, а Росія вивела з Чечні війська згідно з підписаними двосторонніми договорами. Здавалося, мільйонна нація нарешті отримала те, чого так довго прагнула. Але як тільки російська влада оговталася від краху Союзу, Ічкерію вирішили загнати назад у клітку до дикого ведмедя. Спецслужби РФ щедро фінансували так звану «чеченську опозицію», а по факту – бойовиків-тітушок зі зброєю, та провокували внутрішній конфлікт у завбачливо придушеній економічно державі. Але цей план Кремля провалився. Відтак у грудні 1994 року російська авіація почала бомбити Ічкерію.
Авіація завдавала килимових бомбардувань, від яких загинули тисячі мирних жителів Ічкерії. Російський окупант йшов у наступ на Грозний, але отримав по зубах – армія РФ зазнала втрат у 10 тисяч солдат під час міських боїв у столиці. Кремль продовжував тактику випаленої землі, при цьому спецслужби Росії полювали на президента Джохара Дудаєва.
Після кількох невдалих замахів на Дудаєва російські спецслужби 21 квітня 1996 року запеленгували сигнал його супутникового телефону – президент Ічкерії розмовляв із депутатом Держдуми Боровим. Як тільки з’явилися координати Дудаєва, підняті в небо два російські штурмовики випустили дві самокеровані ракети класу «повітря-земля». Шансів вижити не було.

На національному гербі вільної Ічкерії зображений чорний вовк – символ свободи і боротьби чеченського народу. Після підступного вбивства Дудаєва чеченський опір тільки посилився: окупантам оголосили Джихад – священну війну проти ворогів Ісламу. Можливо, десь у той самий час 16-річний Рамзан Кадиров різав свого першого російського окупанта, щоб потім за кілька років продати за російські рублі свободу власного народу, здобуту кров’ю. Тоді, у 1996 році, на фоні невдоволення росіян втратами у війні Єльцин дав задню, пішов на переговори і, поки чеченська делегація була у Москві, боязливо полетів до Чечні «берегти обличчя» – оголошувати перемогу, якої ніколи не було.

Джохар Дудаєв виявився пророком. Друга російська війна у Чечні, потім Грузія, Україна, Сирія. Рецепт Дудаєва перемоги над окупантом простий: Росія – це агресивний звір, тому перемогти його можна тільки спільно, всім цивілізованим світом. Росія згине, коли зійде українське сонце – казав Джохар Дудаєв.