«Варта! Варта!» Террі ПратчеттНе маю звички писати відгуки на книги Пратчетта, але залишити без згадки у стрічці цю не наважусь. Бо вона стала першою в автора, яку я можу назвати улюбленою.
До знайомства з Вартою я називала своїм улюбленим підцикл про Ринсвінда. Поки він при цьому званні лишається + Ринсвінд для мене все ще улюблений Дискосвітний герой. Але саме книга — як твір, сюжет, побудова оповідки, взаємодія героїв, стиль автора — «Варта! Варта!» бере золото.
Історія про нічну сторожу у місті, де у злочинців є ліцензії, а варта лише робить вигляд, що намагається когось впіймати. І як у місті цьому зʼявився дракон. Цей дракон став першим пунктом в довгому списку моїх «ааа, це те, чого в моєму житті не вистачало» протягом читання цієї книги. Ніколи не відчувала шаленого потягу до величезних летючих ящірок, якими б епічними/величними/ефектними вони не були. А на драконах Пратчетта — розтанула.
Другим пунктом списку йшла локація книги. Саме завдяки Варті я зрозуміла, що Анк-Морпорк — улюблене моє місце подій в Дискосвіті. Тут майже кожну книгу щось відбувається, але герої рано чи пізно вирішують помандрувати кудись ще. Події Варти повністю відбувались в Анк-Морпорку — і це любов.
Третім пунктом були персонажі — квартет головних героїв-вартових (та, це вони на обкладинці). Такі різні, яскраві, а побудована на контрасті їхня взаємодія полонила мене й мої смакові рецептори. Бо коли невиправний ідеалізм стикається з алкогольною залежністю й розпачем на тлі несправедливості — я починаю волати: «ну це ж для мене написано».
Тоді вже кілька слів про те, як це написано.
Скільки б од я не співала стилю Пратчетта, тут він їх усі перевершив. Подавати жарти так, що від них стає одночасно й смішно, й боляче — я завжди бачила в цьому родзинку автора, а тут він перетворив її на повноцінний різдвяний кекс.
Якби книга не була першою, що я прочитала цьогоріч, я б її понесла в найкращі книги року. Проте може, з часом, вона там таки опиниться.
Знайомі з Вартою? Що найбільше любите в Пратчетта?#книговідгук
