нехай мені хтось спробує пікнуть чи пукнуть про неактуальність | cimetière
нехай мені хтось спробує пікнуть чи пукнуть про неактуальність сюжету фільму «Мій юний принц» режисера Хачатура Васіляна. мало того, що це свіжий ковток повітря для українського кінопростору в плані візуального оформлення з чудовим акторським складом та не менш прекрасною командою, так це ще й перше в нашому кіно висвітлення нестандартних психічних проблем, про які неприйнято говорити.
«Вважаємо, що кінокартина, яка ображає релігійні почуття людей, – це не творчість, а знущання з віри та традицій українського народу. Суспільна користь і культурна значущість цього проєкту не просто відсутня – він є небезпечним психологічним стимулом для формування викривленої свідомості молоді та загрозливим для українського суспільства загалом”, – йдеться у тексті звернення депутатів Івано-Франківська щодо скасування рішення сімнадцятого конкурсного відбору Ради з державної підтримки кінематографії Держкіно про виділення коштів на створення фільму “Мій юний принц”.
і це не поодинокий випадок. Одеська, Рівненська облрада теж бунтують: "Краще б на 20 мільйонів гривень (стільки виділило Держкіно саме державних коштів, помимо інших залучених. Бюджет стрічки складає 25 млн грн) закупили нове медичне обладнання до державних поліклінік чи капітально відремонтували комунальні мережі. Чекаємо розслідування журналістів, яка частина цих грошей була вкрадена до особистих кишень по цій схемі."
те, що це перший повнометражний художній фільм про ЛГБТ, про нетрадиційні у всіх сенсах цього слова стосунки між батьками і дітьми, що знято це все виключно українською командою власноруч, без залучення іноземних сил, те, що в картині мистецтво та мода переплітаються із багатошаровим сюжетом та те, що роботу на площадці і можливість розкрити власний творчий потенціал отримали люди з державного арт-простору й вони показали чудовий результат (про що свідчить тизер) — неважливо.
чому проти декількох випусків «Скаженого весілля» не збунтував жоден депутат? а бюджети цих фільмів набагато більші. не обурює їх і те, що у стрічках опаплюжено «сакральний обряд об`єднання двох люблячих сердець»? і те, що іноземний ринок навряд чи буде в захваті від второсортного кіно з нав`язливим маркетплейсментом. від роботи команди, котра ставила ціль отримати кошти за дешеву комедію, показавши численних селебів на екрані. навряд чи метою команди «Скаженого» було насичити фільм алюзіями, алегоріями, сенсом, модерним візуальним рішенням.
навряд чи у створенні фільму брала участь цьогорічна переможниця конкурсу в рамках UFW «Погляд у майбутнє» Лілія Олійник, сценограф і режисер «Даху» Дмитро Костюмінський. а продюсером - Олексій Гладушевський, котрий уже показав власну чудову роботу в двох сезонах революційного і теж неоднозначно (спершу) сприйнятого народом серіалу «Перші ластівки».
чому так?))
