До мене підійшли ТЦКшники під час моєї відпустки у Львові.
Я був в цивільному.
Звідки їм знати хто я?)
Перевіряють документи, показую паспорт.
Прошу пред‘явити посвідчення, що підтверджує посадову відповідність особи і наказ коменданта області.
Все виймають і показують.
Подивились на мене і старший каже:
«Молодий чоловіче, а проїдемо з нами в центр комплектації».
Питаю:
«Для чого?»
Відповідає:
«Для перевірки облікової документації».
Інші хлопці насторожуються в очікуванні мого спротиву або втечі))
Я кажу:
«А поїхали!».
ТЦКшники здивувались, але провели мене до бусіка.
Я загрузився, дую дудку, питаю старшого:
«Чого пішли в цю невдячну професію?».
Відповідає:
«Відправили по пораненню й інвалідності. А ти шо, служити не спішиш?»
Кажу:
«Нєа. Піду, тільки після дєпутатів жирних.»
Старший заглючив і замовк.
Вигружаємся. Ідем на прохідну.
Тупим хвилин 20, чекаєм.
Тоді підходить дівчинка, скеровує в розподільчу кімнату.
Я вже не стримую посмішки, зупиняю їх і виймаю свої посвідчення офіцера та інваліда війни.
Кажу:
«Всьо, побавились. Я пішов.»
Старший чухається:
«А нашо ти соглашався і коники строїв?».
Кажу:
«Чекав, коли будете мене піздити! Не почали».
Я розвернувся й пішов, а вони роздумливо улибались у спину.
⠀
Висновок сторітейлу простий.
⠀
1. Дурачки є усюди. Вам ніколи не покажуть випадок без «пакувань» і криків.
Цього ніхто не буде дивитись.
Але таких випадків тьма тьмуща.
2. Не треба зважати на те, що не пішли сини депутатів.
Треба зважати на те, що пішли ми.
3. 95% військових, які пішли 24.02, по сьогодні залишились живими та неушкодженими.
Служба - не значить загибель.
Але Тиса - значить ганьба.
4. В нас немає іншої України, тож ви не знайдете її ані в Польщі, ані в Канаді.
Якщо ваше серце спокійно стукає після спалених у Маріку й Бучі дітей, тоді в мене погані новини для вас:
Україна дасть вам свободи рівно так само,
як ви надали Їй захисту.
шолтис
