Напевне, я ніколи не перестану дивуватися тому, що багато людей не розуміють і не намагаються навіть зрозуміти суті цієї війни…
Це дивно для мене.
Звістно ж я розумію, що це захисна реакція і намагання вхопитися за крихке Вчора, а ще краще за давнішнє 23 лютого. Відгородитися кимось і чимось від того всього. Я це все розумію.
Але є «але»… Це війна далеко не про «здобути» і навіть не про «зберегти». Це війна про «втратити». Втратити, аби вже потім здобути.
І тут втратить кожен. Це я точно знаю. Ще з 2014-го, коли так дивно мені було втрачати, під аплодисменти загалу, який думав абсолютно навпаки.
Втратить кожен. І вже втратив, незалежно від того, чи приймає він те, чи ні… Тому, не варто жити в ілюзіях. Немає вчора і немає 23 лютого, як і не має вічного 24-го. Все змінюється і втрати ростуть. І конче необхідно кожному зрозуміти, визначити і прийняти, скільки готовий втратити він, аби у підсумку не втратити все!
Лише це є шлях до - «здобути»!
