2023-05-06 09:43:08
Сьогодні свято. День Піхоти. Моє особисте свято і свято сотень і тисяч тих, хто в строю… і в строю на завжди. Рід військ не для всих і кожного, бо кожну кулю, снаряд чи уламок, ракету і міну, та все… зустрічає першою вона. Вона безіменна по суті, лишаючись часто такою і на гранітних плитах меморіалів… Але, повірте, це найяскравіші люди з числа тих, хто жив, живе і житиме колись. Бо лише такі, здатні сприйняти все те, що містить у собі слово «війна»… замішане на багні, крові, піску та незчисленній кількості металу, де вчора вже немає, а до завтра ще треба дожити… де ти покладаєшся лише на себе і Бога, до якого ти просто стоїш у черзі…
Піхота…
Я схиляюся перед Піхотою… перед рідною 93-ю Бригадою… перед першими, хто першими став і у великій війні. Я схиляюся перед своїм садочком, школою і університетом, завдяки яким я Вмію і Знаю, і завдяки яким, де б я не був, я назавжди піхотний Офіцер… який точно знає, що кордон держави, її сон і ранок, світанок і сміх кожного, пахуча кава і квітучий каштан, прогулянка за руку з коханою, або просте «Не хочу нічого робити. Поваляюся сьогодні в ліжку», залежить не від якихось високих речей, а має конкретне імʼя… у затяганій формі і з червоними очима… десь на самому дальньому, забутому здавалося би Богом і людьми, рубежі…
Честь маю. Як маю і Памʼять. Шана всім хто в строю. Батькам і рідним. І шана тим, хто в той стрій стане. Бо ви і є Лице Збройних сил.
9.4K viewsK, 06:43
Ж
