Ліна Костенко

2022-09-02 22:54:13 Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль.
І, ковтаючи сльози, одягши на плечі сукману,
перемотує літо на чорні котушки тополь,
шиє голим полям нескінченну сорочку з туману.
Тихо строчать дощі... І навіщо мені ця печаль?
Що я хочу спитать у цієї сумної кравчині?
Я прощаюся з літом. І воно мені каже: «Прощай!»
І хитає над шляхом порожні гнізда грачині

#Ліна_Костенко
Adam Bixby Відкрити / Коментувати

2022-09-02 16:22:17 #адмінкарекомендує

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Так пише королева української поезії Ліна Костенко

Друже, Бібліотека на Освіти запрошує тебе до віртуального розмовного клубу "Мовосвіт на Освіти".
З нами ти зможеш легко і невимушено вдосоконалити українську!

Для тебе
безоплатно
щоп’ятниці о 19-00
не виходячи з дому
на платформі Google Meet
за підтримки бібліотекарів
з допомогою українських класиків

Переходь за посиланням та поринай у мовосвіт вже СЬОГОДНІ о 19:00: https://meet.google.com/sue-ecyw-eqb?fbclid=IwAR1zaP_YnvHr0mKDDdhNpKVcS7uckXOgsRSigU_2SuIivtwthoUYvp5c25A Відкрити / Коментувати

2022-09-02 16:19:56 Півні кричать у мегафони мальв —
аж деренчить полив’яний світанок…
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв, тих прісних пуританок.
Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі і вибухали з тебе.
Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови —
сім тучних, але більше тощих.
Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
Безсмертна мово! Ти смієшься гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.


продовження в коментарях!

#ЛінаКостенко
Майстерня Треті Півні Відкрити / Коментувати

2022-09-01 13:02:41 Ще пахне сіно. Ще рояться оси.
Ще у дуплянках солодко медам.
А вже вночі навшпиньки ходить осінь
і полум’я жоржин задмухує садам.

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко Відкрити / Коментувати

2022-09-01 11:56:18 Пробачте, осінь, я вас не впущу.
У вас мороз на скронях.
Не барабаньте пальцями дощу
вночі по підвіконнях.
Я краще ось пораджу вам —
вдягніть пурпурні шати.
Бо вже пливе Левіафан,
і треба поспішати.

Dima Libra Ivashchenko Відкрити / Коментувати

2022-08-31 20:02:48 Чи цікавитесь ви мистецтвом?

В групі Живопис на вологій штукатурці кожного дня показують прекрасні картини великих митців.
Підписуйтесь та насолоджуйтесь красою творчості.

https://t.me/plaster_art Відкрити / Коментувати

2022-08-31 18:36:59 ВАН-ҐОҐ

Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.

Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я — надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу

Самовитий — несамовитий —
не Сезанн — не Гоген — не Мане —
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!

Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він — це значить я.

Боже — вільний...
Боже, я — вільний!
На добраніч, Свободо моя!

#Ліна_Костенко
Вінсент Ван Ґоґ Відкрити / Коментувати

2022-08-30 12:17:01 Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом - по гарячому сліду.

#Ліна_Костенко Відкрити / Коментувати

2022-08-30 10:03:49 Ліна Костенко pinned «Дивовижно, як українська книжкова сфера тримається під час війни: новинки виходять, книжки пишуть і перекладають, навіть Форум видавців, подейкують, має відбутися восени. Де про все це дізнаватися? Ми з адмінами найбільших книжкових каналів об’єдналися,…» Відкрити / Коментувати

2022-08-30 10:03:14 Коли серпень у росах іскриться,
я тону в степовому теплі,
і здається мені пшениця
золотим промінням землі.
Коли маки у травах жевріють,
коли хвилями грає море, -
голубе, зелене, рожеве
підіймається сяйво вгору

Майстерня Треті Півні Відкрити / Коментувати