#військовийщоденник 10.12.2022 Вона сама ростить сина, знімає | Contra spem spero

#військовийщоденник 10.12.2022

Вона сама ростить сина, знімає квартиру, працює на серйозній роботі, бореться з онкологією, на днях завершила дуже важливе навчання. І все це на фоні війни геть не в Західній Україні. І лише коли я написала їй всі ці пункти в одному реченні, вона погодилась, що то дійсно, не "та що там такого", а "гідно звання українки".

Вона працює в прифронтовому місті, вночі прилітає в дах, зранку вона на роботі, займається садом і хендмейдом (так, просто в цей час), завжди готова прийти на допомогу друзям - привезти, відвезти, забрати, підтримати. І так "я нічого не роблю, а сили щось день є, два геть немає".

Вона доглядає батька, сама веде старенький приватний будинок, - там огорожа посипалася, тут дрова завезти, тут виполоти, тут побілити, тут утепліти, - ллє окопні свічки і скаржиться, що відчуває себе бескорисною, так мало вона робить.

Вона своєю творчістю, картинами і розмовами, однією свозю присутністю "тримає настрій" половини міста і теж переживає, що не може зараз "допомагати як слід".

Вона з лютого поховала двох надблизьких родичів і домашнього улюбленця, їй особливо нема на кого спертися і вона "паше, як заведена", бо на неї є попит, як на спеціаліста, а хіба можна зараз відмовлятися. Але ні, нічого особливого.

Вона працює, їзде по відрядженнях, плете сітки, підтримує друзів раптовими дивами-подарунками і теж вважає, що не робить нічого особливого.

Вона з сином за кордоном, в країні бог якої бюрократія, знайшла житло, оформила всі стуси паперів, вивчає мову, отримує сертифікати, підтримує "нормальне життя". І так - що я, я нічого не роблю. Просто хочу додому.

Вона вишукує в магазинах потрібне, закупає, маркує, складає, стоїть годинкми в черзі на кордони привозячи в Україну волонтерку для військових, інша так само переганяє автівки для бійців. І теж, "нічого особливого"...

Я можу продовжувати цей список до нескінченності і в ньому будуть лише реальні люди.

Я не знаю, чи будете ви писати підсумки 2022 року (не для фейсбуку, для себе) але б порадила це зробити. Багатьом з нас здається, що ми тільки і робили, що втомлено лежали на дивані, але це не так. Подивіться на себе в дзеркало - і реально, і метафорично. Подивіться на те, що ви змогли в цьому році в цих умовах.

Навіть, якщо в вашому списку буде лише один пункт "вижив/вижила" - то вже привід щиро пишатися собою. А я точно знаю, цей пункт там буде не один.

***

Вночі літали дрони, 10 з 15 збили, ДЯКУЮ!

Так само обстрілюють акваторію Очакова.

***

Я нарешті дописала п'яте оповідання. Беру кілька днів на доопрацювання і чекайте).

***

Світло щось так і не дали (сказали не буде до 20.30), пробую публікувати з мобільного.

***

Миколаїв. Україна. Назавжди. І Херсон.

10.12.2022

Ми один за одного без слів, на своїй ми стоїмо землі.

#військовийщоденник
___
Підтримати автора можна тут:

Пб: 4149439020986661

PayPal - andalusiai@gmail.com

10% коштів – волонтерам Миколаєва.