Трагедія багатьох українських родин та дітей, яку спланув | ЛАБОРАТОРІЯ ДИТИНСТВА
Трагедія багатьох українських родин та дітей, яку спланували комуністи - Геноцид
Реальна історія дев’ятирічної дівчинки, на ім'я Віра, з маленького села на Харківщині, яка упродовж декількох років переживала нелюдські обставини, які одна з одною витісняли її щасливе дитинство.
Вона народилася у 1923 р., в сім’ї їх було п’ятеро дітей. Спочатку почався голод, і тато намагався прогодувати родину, віддававши найкраще сім’ї, сам батько, в агонії голоду отруївся м’ясом коня і помер. Мати брала із собою дітей і ходила пішки в райцентр аби знайти їжу, але марно, один за одним так і померли всі, окрім старшої доньки - моєї бабусі, Віри.
Бабуся прожила до 2010 р., я багато разів розмовляв з нею на цю тему, і навіть через 80 років після геноциду вона пам’ятала ці страшні роки - «як вчора» Уявіть собі, горе не прийшло одразу, а сповільнено забрало у неї все і всіх.. спочатку тато, потім четверо братиків та сестричок, потім мама. Найбільше, чого вона боялася, як і безліч інших дітей, це втрати батьків, і це сталося. Потім блукаючи домами в селі її заманила до себе жінка, яка ледь не зварила її, Віра вистрибнула через вікно і побігла на вокзал, там добрий дядя дав їй пів буханки хліба, наказав сховати за пазухою і посадив на потяг до Харкова, так вона й опинилася у притулку.
З дитинства і через все життя моя бабуся пронесла страх смерті - залишитись без хліба. Навіть на свята, коли на столі було повно гастрономічних чудес, вона завжди переживала за хліб.
Сьогодні, може бути гарний вечір, аби розповісти дітям історію геноциду, яка торкнулася мільйонів. Розповідайте так, щоб діти потім спали спокійно і без страху. Підкресліть важливість добра, співчуття, вдячності та взаємопідтримки.
