У 1948 році Дмитро Донцов опублікував статтю «Об’єднання і роз | Лабайчук 🇺🇦

У 1948 році Дмитро Донцов опублікував статтю «Об’єднання і роз’єднання в науці св. Іоанна Золотоуста». Дуже актуальна частина цього матеріалу подана Ігорем Загребельним у "Степан Бандера: міфологія української свободи". Надактуально в нинішній час, коли щодня чуємо про заклики "єднатися всім, бо путіннападе"))):

«По-перше, вчить Золотоуст, саме в собі об’єднання, сама в собі згода, не є ні правдивим добром, ні злом, а тільки залежно від їх мети. Коли з приходом Христа почалося на землі розділення через Нього; коли говорили одні, що Він добрий, а інші – що спокушає народ (Іоанн, 7); коли група в Нього віруючих відділилася від Його ворогів, – то це, каже Золотоуст, було «добре і спасенне розділення».
Коли ж, наприклад, Адамові діти, які будували вежу Вавилонську, з’єдналися разом на свою погибель, їх об’єднання було гідне осуду, «і були вони роз’єднані, хоча і проти волі, для їх же добра і користі».(…)

Друга засада Золотоуста в цій справі є та, що, чи об’єднання добре чи ні, це залежить від того, з кого воно складається. Він застерігається проти приймання до гурту будь-кого, проти об’єднання з усіма. Сказав Христос, що ліпше вирвати око, що спокушає нас, або відтяти руку, ніж дати через них загинути всьому тілу. «Коли, отже, треба відтяти від тіла члени, які гублять його, то тим більше треба розірвати з приятелями, яких товариство може згубити душу». Золотоуст нагадує «уникати злих, а єднатися тільки з чесними і порядними», відтинати від себе тих, які «можуть стати причиною нашої погибелі, відтяти і кинути далеко від себе... Чума не робить стільки спустошень, як неправість злих стає згубною для їх друзів» і для їх гурту(…)

Третя його засада в цій справі, – це та, що об’єднуватися треба в один гурт під стягом великої ідеї (якою для Золотоуста є, очевидно, ідея Розп’ятого), а не через потурання скороминучим ідейкам і бажанням хитливої більшості, де панує «хаос ідей і суперечних почувань». Що до цього хаосу схиляється більшість, що «люди позбавлені розмислу є дуже численні», то не є причиною іти за ними. Навпаки, «тим більше мусимо нехтувати ними, бо в масі їх нерозум більш небезпечний, ніж поодинці»(…)

Отже, Золотоуст відкидає об’єднання для об’єднання, як самоціль, незалежно від його мети. Він відкидає механічне об’єднання всіх, і добрих і злих, без вибору. Відкидає об’єднання гаслами, догідними чи приємними для більшості, хоч би й фальшивими, тільки тому, що за ними більшість.
Відкидає об’єднання «по плоті», а натомість, як зараз побачимо, проповідує об’єднання по духу, людей, рідних духом. І це є четвертою засадою Золотоуста в цій справі».

Бандера вів ОУН шляхом ордену – структури, що об’єднує людей не просто однієї ідей, але й одного духу. Він і сам був своєрідною квінтесенцією цього духу, тому й заслуговував на право бути Провідником. Зрештою, бути Провідником – це не так право, як обов’язок, і Бандера, не поступившись ревізіоністам, із честю цей обов’язок виконав."