Держава: що ми про неї знаємо? Держава! Як багато абстрактног | Лабіринт Політавра

Держава: що ми про неї знаємо?

Держава! Як багато абстрактного та незрозумілого в цьому слові

Так склалося, що в процесі еволюції або деградації суспільств формувалися спочатку різні соціальні групи (тобто об’єднання людей за певними ознаками), а потім і соціальні інститути (тобто набір механізмів, які підтримують постійність відносин серед окремих індивідів та соціальних груп і забезпечує базові умови їх існування).

Пройшовши еволюцію від сім’ї, роду, плем’я, міста-держави і т.д., саме держава виявилася одночасно і найбільш ефективною для забезпечення нашого існування і найбільш потужною руйнівною силою.

Держава — це соціальний інститут, який є найвищою формою організації суспільства сьогодні, основним завданням якого є формування та забезпечення умов існування та розвитку власних громадян. Навіть в тоталітарних суспільствах.

В основі функціонування будь-якої держави закладено принцип, який англійський філософ матеріаліст Томас Гоббс назвав «соціальна угода».

Цей принцип означає наступне:
індивіди погоджуються на спільні для всіх, так сказать, принципи та правила проживання на конкретній території;
кожний індивід погоджується на обмеження частини своїх прав і свобод на користь суспільства і це все уособлюється в нормативно-правовій базі держави, порушників якої покарають;
держава отримує монополію на застосування насилля, але при цьому виступає посередником у вирішенні існуючих конфліктів;
через необхідність перерозподілу праці та ресурсів, кожний погоджується працювати і частину власних ресурсів віддавати на користь державі, щоб вона мала можливість виконувати свої функції;
держава розпоряджається тими природними благами, що є на території її розташування;
в свою чергу, держава бере зобов'язання щодо створення умов існування соціальних груп (от то самое любимое для нашего государства: пенсии, комуналка, медицина, полиция, армия, дороги и т.д.), які її утворили, і найголовніше — перерозподіляє наявні ресурси.

В результаті цього всього, ми маємо конструкцію, в якій певна категорія людей може керувати всіма іншими, але відповідно до правил встановлених цією соціальною угодою.

І кризи в державах, як в нашій, наприклад, виникають, коли замість того, щоб дотримуватися правил гри, керманичі починають грати у свої ворота. А керманичі — це не лише верхівка, це вся вертикаль та горизонталь управління, починаючи від голови об’єднання співвласників будинку і закінчуючи президентом.

І навіть тоталітарні держави працюють за цим принципом.
В цілому ж, ми маємо ситуацію, що відносини в середині держави за лініями: громадянин–громадянин, громадянин-держава будуть залежати від дотримання або недотримання законів, які там прийняті.

Питання для роздуму: на скільки кожен з нас поважає закон і вимагає цього від ближчого свого як від самого себе?

Всім гарного настрою не дивлячись ні на що

#теорія_політики_та_суспільства

Лабіринт Політавра