Хлопець з заводу Практично всі наші серйозні успіхи чи невдач | Кіт і Лампа

Хлопець з заводу

Практично всі наші серйозні успіхи чи невдачі, ніколи не є результатом одномоментних кроків чи вибору. Цьому завжди передує ланцюжок подій і рішень, які зрештою лягають в одну стійку канву, що і приводить до результату зі знаком плюс чи мінус.

Це стосується як досягнення конкретних цілей, так і кейсу під назвою "життя" в цілому.

В кінці далекого 2007 року, на складі заводу мінеральних вод, де я в той час працював, під час перезмінки відбувся цікавий діалог, який чомусь впечатався мені в память настільки, що я майже дослівно памятаю його дотепер.

Наша невелика компанія з трьох людей якраз насолоджувалася обідньою трапезою з бутербродів, мінералки і заниканого від майстрів самогону, який привіз дядько з сусіднього села. В якийсь момент від обговорення телефонів і фільмів ми перейшли до теми, хто що планує зробити з чесно заробленими за довгі місяці роботи на заводі грошима.

Я в той час планував купити крутий новий комп'ютер, на якому можна було б в повній мірі реалізувати всі свої забаганки, ще один колега планував піти вчитися в кулінарний технікум і за ці гроші оплатити навчання, а третій, наймолодший з нас сказав, що порадився вдома з татом, і вони вирішили не витрачати ті гроші на технікум, а трохи докинути і зробити в квартирі ремонт.

Мама правда була проти такого рішення, але від неї відмахнулися, і приняли остаточне пацанське рішення: вчитися він нікуди не піде, бо за словами тата "з освіти зараз толку ніякого". Та й нього вже й так є «нормальна робота» на заводі.

Не знаю, який в них там вийшло з ремонтом, але через три роки, коли я вже впевнено рухався в сторону тієї сфери роботи, якою займаюся й зараз, а другий наш колега якраз почав вчитися в кулінарному, я знову зустрів того ж хлопця.

Він все так же прямував в сторону КПП того ж заводу.