Гонитва за благословіннямиКолись в одній харизматичній громаді мене вчили:
"пропускаючи богослужіння, ти втрачаєш благословіння".
Взагалі, з контексту подібних повчань випливало, що благословіння, які не варто втрачати - лише там, де якась колективна участь у діях громади, або ж хоч і індивідуальні дії, але для тієї ж таки громади. Поза нею служіння Богу видавалося
не таким "благословенним", а відтак - не таким вартим уваги, і можливо навіть
не духовним, а душевним.
Давно вже в тій громаді,
де так не навчають. Та
шкідлива наука не раз давала
хибну мотивацію для відвідин богослужінь, коли хворів, чи не мав на то настрою, або мав би бути в іншому місці.
Дії були правильні, мотивація - ні.
А це важливо! Та ось, уже
більше року, як моя участь у богослужіннях і інших колективних діях громади регулюється простими, банальними речами: самопочуттям, побутовими форс-мажорами, і навіть звичайною негодою. І якщо
раніше я мав би якесь відчуття провини, то
зараз маю мир.
Ні, я
не тішуся нагоді пропустити недільне богослужіння - просто розумію, що тут, де я залишився через обставини
(як от сьогодні - через негоду), Бог так само
(і аж ніяк не менше!) благословляє мене.
Він знає мої причини. А що Його благословіння
неупереджене і
не залежить від людських надуманих умовностей - так це чітко бачу
зі Святого Письма, яке характеризує Творця як неупередженого і люблячого серцезнавця.
Маєш думки з цього приводу?
Поділися в коментарях!
Pax et bonum! Фото: з телеграм-пошуку
#мир #віра #християнство #Церква #lapisoffensionis #perastraadaspera #bonafide
