2021-05-05 10:20:41
Розповсюдження недостовірної інформації: яка відповідальність передбачена
Право на вільне висловлювання гарантовано ст. 34 Конституції, якою встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб - на свій вибір. Така інформація повинна поширюватися з дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порушувати права інших осіб.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, можна звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ч. 4 ст 277 Цивільного кодексу України).
У випадку виявлення у друкованих та інших засобах масової інформації, у тому числі у Інтернеті, інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, особа, права якої імовірно порушено, має право на відповідь або безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила таке порушення, з вимогою про спростування такої інформації, а також до суду з позовом.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в Інтернеті є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначена інформація.
Водночас позивач має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Відповідно до ст. 30 Закону «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За поширення недостовірної інформації особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності, а шкода, завдана таким розповсюдженням, може бути нанесена як фізичній, так і юридичній особі.
Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляється її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.
До вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у ЗМІ застосовується позовна давність в 1 рік, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості (п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
У деяких випадках до винної особи може бути застосована адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що тягне за собою накладення штрафу від десяти (170 грн.) до п'ятнадцяти (255 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20 % заробітку (ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
415 views07:20
П
