Мережею та офлайном несеться скандал через свіже видання Муз | Legio Historica
Мережею та офлайном несеться скандал через свіже видання Музею Голодомору. Музей підготував книгу, де вказується кількість жертв штучного голоду 1932-33 рр. - 10,5 млн. Проте методики, за якими вираховували ці числа, критикують фахівці. Українські демографи та історики доти за допомогою складних методик наводили інакші обрахунки, публікували їх розгорнуте обґрунтування. Досить довгий час дискусії велись в науковій площині, є чимало матеріалів на Істправді та Лікбезі на цю тему. Але в останні місяці стався перехід на особистості, і в цій історії нині дуже багато емоцій, і навіть хейту на адресу осіб з бездоганною науковою репутацією. Біда ще й в тому, що представники Музею Голодомору, начебто ж науково-дослідної інституції, вважають, що... критики видання нібито заперечують Голодомор, і ними має цікавитись СБУ. Детально аргументи кожної зі сторін проаналізувало видання Тексти, підготувавши достатньо непоганий і збалансований матеріал.
Олії у вогонь підлили подробиці підготовки видання, оприлюднені видавцем Марком Мельником, який вже більше 5 років друкує книги на такі теми та допомагає у їх поширенні та промоції. Марко написав на цю тему 2 пости - 12 жовтня і 24 листопада. Йому завдали збитків на 100 тис. грн, неодноразово змушували змінювати макет, опубліковані дані та вміщені в книзі документи і навіть підписи (!). Нині на нього та нинішніх і колишніх співробітників Музею Голодомору ведеться тиск, вони отримують погрози. До того ж виявилось, що де-факто замдиректора установи, що займається такою важливою та чутливою для українського суспільства темою, є... колишній кгбіст з шлейфом корупційних скандалів та сфабрикованих справ, Микола Герасименко.
Нині в цій історії не вистачає багатьох коментарів від різних установ, та й від науковців, що брали участь у підготовці видання. Сама книга була рекомендована до друку у березні, та судячи з подробиць її підготовки, вона зазнала значних змін за останні трохи більш ніж півроку. Схоже на те, що автори не знали про такі некосметичні зміни, внесені в їх тексти, а очільники установ не факт, що згодні з наявністю грифу своїх інституцій на такому виданні. Ми також маємо сподівання, що справою зацікавляться журналісти, тому що тема справді чутлива. Варто враховувати, що Музей Голодомору отримав півмільярда грн на добудову другої черги музею, а ще кошти на його потреби надсилають діаспоряни. Фінансовими питаннями музею опікується згадана вище особа з неоднозначним минулим, та схоже й теперішнім.
Ми приєднуємось до позиції авторів розслідування, опублікованого на Текстах, і вважаємо, що наукова та академічна свобода мають свою ціну. Коли опонентів, що обґрунтовують претензії, підкріплюючи їх конкретними фактами й методиками, лінчують як російських агентів, погрожують кримінальними справами і звинувачують в занятті псевдонаукою - це дно. Просто дно. Тим паче в країні, яка у минулому столітті пережила репресії і втратила значний відсоток творчої та наукової інтелігенції.
Насамкінець хочеться додати, що справа не зовсім в цифрах. Маємо розуміти - мученицькі смерті мільйонів людей - це страшна трагедія, чорна сторінка у нашій історії. Але ми маємо її проговорити, спеціалісти мають провести свої дослідження, наводити чіткі обґрунтовані факти, цифри та відповідні аргументи щодо них. Це потрібно і нам самим та нашим нащадкам, і для того, аби нашу трагедію визнали геноцидом й інші країни (крім тих, що вже визнали). У будь-якому випадку, ми закликаємо наших читачів цього року не забути запалити свічку у суботу о 16.00, на знак поваги та пам'яті про невинно загиблих українців, серед яких, можливо, були й ваші родичі.
